Село Грушка
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Я розкажу, чого наше село, де я раньше жила, на Кіровоградщині, Грушка назвали.

То раніше їздили тою дорогою чумаки. І на ніч оставались коло річки ночувати. Ну, а як ночують, то і кашу варять, і так щось їдять. То оце їли хтось із них груші, з дому брали, чи як там воно було. То із тих кісточок виросла груша. Красива була така, велика. Стали чумаки там каждий раз оставаться на ніч, як ішли мимо.

Через врем’я одрив та шинок єврей, шоб торгувать у чумаків за їду і пиво. А були такі чумаки молоді, шо все в шинку пропивали, то боялись додому вертатись, до жінки чи до мамки. І оставалися жить коло тої грушки. Хати собі построїли, оженились, хто хотів, то і село з того й вийшло.

То це так нам старі люди розказували, а як воно було справді — то хто його й зна.