Тополя
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Колись була тополя дівчиною.
Налетіли на село турки, старих порубали, молодих у полон забрали. Іде в невільничому гурті дівчина і кожен крок її все важче дається, бо веде він далі від рідного дому. Вночі стомлені бранці поснули, заснула і варта. Тільки дівчина не спала, тихо звільнившись од пут, втекла. А на світанку, коли зовсім мало залишилося до села, де могла сховатися од ворога, побачила за собою кінну погоню.
— Батьку степ, поля рідні, порятуйте мене!
Біжить і благає. Ще трохи і вхопить її за коси вершник. Ось вже вхопив, та рука сковзнула з гілки, бо за мить одну обернулася дівчина тополею.
Так і стоїть тепер край села.
Тополя
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Край села Литвинець, що під Каневом, стоїть струнка тополя. Звідки вона? Чому опинилася край урвища? Здається, не тополя — дівчинка-юнка.
— Ти скажеш, — гундосить чорна постать, — де партизанський загін?
Мовчить. Як німа.
— Як звати тебе?
— Катерина, — шепочуть скривавлені вуста.
— Прізвище?
— Шевченко.
— Де партизани?
Мовчить.
— Я примушу тебе говорити. Ти помреш, і ніхто не дізнається... А життя? Чуєш — співають солов’ї. І вітер пнеться у вікно. Говори. Де загін?
— У лісі.
— В якому? Поведеш...
— Ні.
Звіром заревіла чорна туша. Брязкає щипцями кривавими.
— Ти у мене заговориш...
Мордували день, другий. Але дівчина мовчала.
Ген сходяться шляхи і зникають там.
Онде її хата. Мати, напевно, встала. Задимівся димар.
І не знає. Що доньку її цієї хвилини…
Ще крок, ще. Ось тополя, яку вона садила, коли в перший клас пішла. Прошепотіла:
— Рости, рости, тополенько. Все вгору та вгору...
— Скажеш, де загін?
Мовчить.
— Айн. Цвай...
— Рости, рости, тополенько...
Злетіли увись злякані залпом птиці.
— Все вгору та вгору...
Сонце зійшло... І перелякані фашисти заніміли…
Чорні коси дівочі із землею злилися, корінням вросли, а стан дівочий у
тополю струнку перетворився.
— Рости, рости, тополенько...
Стоїть край дороги тополя. Шепоче з вітрами. Тягнеться до сонця. Надвечір
хилиться до села. То вона заглядає, вдивляється, що робить матуся.
А матуся дочку виглядає рік, два. Десятиліття.
Край села стоїть тополя, і дивуються люди, звідки вона взялася така струнка, мов дівчина закохана.