Три джерела Черкаського
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У врем’я, коли ліси ще не були такими лісистими, а річки такими водяними, жило на землі нинішнього Черкаського троє хлопців. Та такими вродливими вони були, що дівчата постійно квітли біля красенів. А дружба в них була сильнішою за вроду.

Якось випало дуже спекотне літо, сонце випалило майже всю воду в річках. Люди чахли від спраги, треба було знайти нове джерело, аби врятуватися від смерті. І ось наші красені вирушили до лісу в пошуках води. Довго вони блукали і нарешті знайшли невеличке джерельце, з якого вовк хлебтав воду. Вони здумали прогнати вовка і набрати води, але той ніяк не відходив від джерела. Його спрага була такою сильною, що, здавалось, вовк потроху вип’є всю воду. Тоді хлопці напали на нього, аби врятувати джерело, та вовк загриз юнаків, а кістки розніс по лісі.

Наступного дня пішов дощ. Річці знову наповнилися водою, а на місцях, де лежали кістки хлопців, пробилися з-під землі три джерела. Вода в них була така ж чиста, як і врода юнаків, які загинули, аби врятувати останню воду для черкаського люду.

Ці джерела й досі нас освіжають своєю прохолодою в спекотний день. Одне — біля дому офіцерів, близь річки — ще два.