Трьомсин
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Цю бувальщину розповіла мені моя бабуся Олена.

Було це ще в ті давні часи, коли наші мужики козакували, а діди чумакували. Цариця Катерина подарувала землю, де зараз знаходиться Кіровка й Петровка, трьом німецьким панам. Землі межували одна біля одної, тому ті пани жили дружно.

І ось одного дня всі троє панів у своїй кареті об’їжджали подаровані їм володіння.

Була страшна спека, захотілося панам оддихнути в холодочку. Та навкруги були тільки безкраї степи, засіяні добірною пшеницею. Тільки й виднілось далеко за обрієм одне-однісіньке дерево. До нього й поїхали пани. То був старий, розлогий дуб. Дощі вимили його чорне, древнє коріння, і, о диво, серед того коріння щось ворушилося і пищало.

Коли пани підійшли до того згортка, то побачили, що то була малесенька грудна дитинка. Розмотали пани той згорток, на них дивився та чеберяв ніжками й ручками малесенький хлопчик. Порадились німецькі пани,а як у них своїх дітей не було, вирішили взяти його за сина. А щоб нікого з них не образити, назвали його Трьомсин.

Ріс той хлопчик дуже бистро, гарний вдався, сильний і розумний. А ті троє панів дуже його балували. Тільки був він не злим і жорстоким, як бувають пани, а добрим, щедрим і розсудливим. Не один раз спасав місцевих людей від панської палки та нагайки.

А що сильний був, один раз пани поїхали у степ, аж почався дощ і карета панів загрузла аж по самі двері. Ніхто не міг витягти її, так той хлопець побіг та й сам її витяг. Ото люди дивувались! Умів навіть передбачати погоду. Спочатку пани сміялися над його здібностями, а потім почали прислухатися, то й урожаї в маєтках покращились.

Коли Трьомсин достиг зрілого віку, пани відвезли його в Петербург до самої цариці. Дуже сподобався він цариці за свій розум та силу. Вона зробила його генералом і подарила силу-силенну родючих земель.