Харкова криниця
Легенда Поділля

Біля підніжжя Замчиська б’є з-під каменю джерело з холодною та смачною водою. З далекої вулиці приходили сюди колись хазяйки, щоб набрати води. Вважали, що вода криниці якась особлива. Ніби й звичайна, та така холодна, що аж зуби ламає. А зветься та криниця Харковою.

Кажуть, що жив колись козак Харко. Славний був козарлюга. Хоча ніби й не дуже примітний, та вмів і вправно шаблюкою махати, і пісню заспівати, і пожартувати, братів-козаків звеселяючи. А то якось спустившись з гори до річки, побачив, що з-під каменю серед трави пробивається тоненькою цівкою джерело. Розкопав він його, поставив цямрини. Одним словом, зробив криницю, щоб близько було козакам брати воду з джерела, а не з річки.

Нема уже Харка, нема й козацької фортеці, а джерело живе, даруючи людям холодну воду. Раніше, коли випадало посушливе літо, і довгий час не було дощу, збиралися вдови в гурт, запрошували батюшку та йшли до Харкової криниці. Там вони молилися, батюшка проводив службу. А потім виливали і чистили криницю. Після цього завжди ішов дощ.