Хрест кохання
Легенда Поділля

Давно це було. Ще за часів кріпаччини. Жила у нашому селі Грушківцях дівчина-сирота. Не один парубок задивлявся на неї, дарма що бідна. Була вона неперевершеної вроди, що сотні верств навколо пройди, такої не зустрінеш. Але найбільше вона припала до душі бідному наймиту і хазяйському сину. Дівчина палко кохала бідняка, бо був він і вродливий, і розумний. Мріяли вони восени побратися, вже й рушники були вишиті для нареченого. Але не сталося так, як гадалося. Задумав хазяйський син здійснити свій намір, бо не раз похвалявся позбутися суперника.

Гарного літнього дня, коли всі працювали у полі, пронеслась селом чутка, що рекрутів беруть. Серед них був і наречений дівчини. Як могла, так бігла вона з поля, щоб хоч востаннє побачити милого. Але не встигла. Лиш курява котилась за молодими бранцями. Зрозуміла вона, чиїх рук це справа. Ось як вчинив осоружний залицяльник. Залилася слізьми дівчина, звела безпорадно руки до неба, благаючи допомоги. Та ніхто її не чув, не міг повернути коханого. Безсило опустилась дівчина на землю, бо серце її не хотіло більше битись.

З того часу чимало води збігло у синє море, чимало пронеслося хмар та буревіїв над нашим краєм. І тільки хрест нагадує нам про коротке і вічне кохання дівчини та бідного наймита.

Все сказане — правда. Люди часто зупиняються біля хреста і прислухаються. І той, у кого серце чисте, чує, як голосить дівчина.