Чикали
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

За давніми переказами, які передавалися із покоління в покоління і збереглися до нашого часу, куток села — Чикали — дістав назву ще в ті часи, коли було засноване і поселення Берибіси. Колись в давнину наша маленька, заросла очеретом, занесена мулом, річка була не тим тихим, спокійним потічком, який ми звикли бачити, а це була стрімка, бурхлива, величава ріка, яка під час повені несла свої брудні води, змиваючи все на своєму шляху.

Старожили говорять, що в районі сучасної садиби Сивака Івана була єдина кладка, яка з’єднувала два береги неприступної ріки, зарослі непролазними чагарниками з лози, калини та вільхи.

Селяни, щоб дістатися на базар, який був у Калниболоті, змушені були переходити на лівий берег річки, цією кладкою. Говорять, що у густих заростях їх піджидали-чекали, розбійники, які відбирали весь крам, проте селян відпускали живими «на всі чотири сторони». З часом змінилася природа, змінилося село, люди, а назва кутка трансформувалася у Чикали.

Багато хто назву кутка приєднує до назви вулиці, яка проходить через нього (вул. Чкалова) отож, варто було б нагадати, що вулиця отримала назву Чкалова у 1977 році, на честь легендарного льотчика В. П. Чкалова, а назва кутка існувала давним-давно і передавалася у легендах і переказах наступним поколінням.

А також жителі кутка називаються чикалянцями, а не «чкаловцями». За іронією долі куток і вулиця мають співзвучні назви, хоча історія кутка сягає в сиву давнину, а історія вулиці — це наше недалеке минуле.