Чудодійний хрест
Легенда Поділля

На околиці села Сальник стоїть невелика капличка з кількома золотими банями, а всередині — хрест, що його люди вважають святим. Біля хреста -криниця, де холодна цілюща вода. Часто можна побачити, як перехожі, опинившись у тому місці, моляться Богові, цілують хрест, просять здоров’я собі та рідним, а потім обов’язково п’ють з криниці воду. Бо ж, кажуть, та вода помічна при недугах людських. Не раз уже святим походом із самої Вінниці разом зі своїми духовними наставниками приходили прочани на прощу, тут відбувалися урочисті молебні. І люди свято вірили, що Господь почує їхні молитви.

Чому ж той хрест вважають святим? Чому люди повірили у надзвичайні його можливості? Було це десь у середині XIX століття. Село, що розкинулося на окраїні великого густого лісу, жило своїм розміреним життям. Селяни робили свою споконвічну роботу, дякуючи Богові за все, що він їм дає. Тоді у селі було лише три вулиці. На краю одної жила сім’я, що мала недобру славу. Розбійниками, злодіями називали їх односельчани і побоювалися, бо не було в цих людей нічого святого: того пограбували, побили або вбили, бо кинувся захищати своє добро.

Одного разу дорогою, що простяглася з південної сторони села і вела з Києва аж до Одеси, їхало троє людей гарбою, запряженою парою добрих коней. Напевно, здалеку їхали на торги, бо віз був повний різного добра. Застала їх ніч у дорозі. Стали вони табором край дороги побіля села. Не відали, що доля приготувала їм страшну смерть.

Вночі напали на сонних подорожніх розбійники, повбивали, а добро забрали. На ранок люди побачили ту біду. Викопали яму, поховали вбитих, бо ж не знали: хто ті бідолахи, звідки. Потім поставили на тому місці високий хрест. Ідучи повз нього, кожний подорожній не забував перехреститися, звернутися до Бога зі своїми, йому лише відомими словами, просячи покійним царства небесного, а собі — хто чого бажав. Не одне десятиліття простояв той хрест на околиці села Сальник.

У 20-і роки XX століття, коли братовбивча громадянська війна забирала в свої лави багатьох синів, чоловіків, братів, їхали повз той хрест кіньми двоє червоноармійців. Прямували на Калинівку. Один із них вистрілив у хрест. І поїхали вони далі.

А на ранок перехожі побачили щось незвичайне: те місце на хресті, куди влучила куля, кровоточило. Зрозуміли люди, що це диво і створив його Господь. Стали приходити до того місця і старі, і немічні, і нещасні, щоб попросити зцілення тіла й душі. І воно відбувалося. Кажуть, що незрячий хлопчик, якого привела мама, поцілувавши хреста, прозрів. Стало ще більше прочан іти до святого місця.

Не подобалося це радянській владі, що зневажала віру святу. Хреста зрізали. Кажуть, той, хто його знищив, незабаром помер наглою смертю.

Сьогодні знову стоїть той святий знак на тому ж місці. І люди вірять, що він оберігає село Сальник від різних нещасть і бід.