Відьма

Демонологічна розповідь Гуцульщини

Давно були такі відьми, що коли наставав новий місяць, вони їхали опівночі на мітлах на одно поле і там кресалися одна до другої, що аж іскри йшли. І були опирі. Відьми перекидалися на кобил, а опирі їх кували. І орали ними, сіяли пшеницю. І до рання робили опирі відьмами-кобилами.

А коли зоряло, опирі їх назад розковували, і кожна йшла собі т’хаті. А один опир дуже поспішав і забувся розкувати відьму, і вона прийшла т’хаті з підковами на руках і ногах. Вона спала на печи, а чоловік рано встав і будить її, аби йшла хліб місити. А вона каже:

— Я слаба, я не годна встати.

Він зачав сваритися на ній та й її зігнав. Як вона встала, він побачив у неї на руках і ногах підкови. І зачав казати їй:

— Ти відьма!

А вона сказала йому:

— Щоби був не казав, що я відьма, а би ще кілька років відбула відьмою і вже би була звільнилася від цего, стала б такою жінкою, як усі. А так буду відьмою до кінця свого життя.

Відьма

Демонологічна розповідь Покуття

Дідо мої називалися Базь Григорів, а писалися Костюк. У них були корови по телятах, і відьма забирала від коров молоко. І ще й так робила коровам, що корови дуже мучилися. Бутіли, під жолоб лізли. І тоді пішли дідо в гори. Зайшли до одної хати, а там були котики по поличках. А по стінах висіли цимбали, скрипка, долото, сокира, шнурок. Як чоловік який візьме собі того котика, то той котик йому помагає в маєтку. Дідо Базь вздріли, що то таке, та й потихоньку висунулися з тої хати надвір. І пішли до іншої хати. А та жінка питається:

— Що в тебе, чоловіче? Відобрала відьма молоко? Сама спитала діда. Дідо сказали:

— Так, відобрала.

Та жінка пішла в піддах і відти вертається і дідови каже:

— Твоя жона вже корови доїть. Як ти хочеш: чи то молоко має відьма потроху віддати за два тижні, чи все за раз?

Дідо каже, що все. А вона спитала:

— Ти хочеш, щоб відьма вмерла, чи аби мучилася, як твої корови мучилися?

— Ні, я не хочу, щоб вона вмерла, не хочу її на свою душу брати. Най вона ся мучить, як мої корови мучилися. Два тижні.

Та жінка знов пішла в піддах, вернулася і каже:

— Вона вже мучиться.

Прийшли дідо додому, а баба вибігли проти них аж на дорогу та й кажуть:

— Що ти наробив? Я не можу молоко передоїти. Не маю де молоко подіти. Поналивала всі горшки, коновки.

А дідо кажуть:

— Ти два тижні не доїла, а тепер доїш все за раз.

І корови вже перестали мучитися, а відьма вже мучиться. Лізла відьма в якісь діри, пхалася під піч, щось шукала. Та й переказувала до діда, аби дідо їй простили, а дідо відказували, що вона ся так помучить два тижні.

— Як мої корови мучилися, так і вона хай помучиться. І нічого їй не буде. Буде жити.

І вона два тижні помучилася, а потому перестала.

А як умерла тота відьма і як її мали в яму опускати, то такий вітер віяв, що всі дерева на цвинтарі тріщали. А як вкинули її в яму і поховали, то й вітер стих.

Дивіться також:

• Відьма — Українська міфологія