Про відьму

Демонологічна розповідь Гуцульщини

У мого діда було сім дівок і одна з них була відьма. Ті повіддавалися, а вона не віддавалася. І була маленька на зріст.

Одного разу полягали ми спати на печи: я, тета і друга тета. Ми пробудилися, а її нема. А це була дванадцята година ночі. А з комина була сажа натрушена і слідно було. Ми чекали, а її не було. Ми відтак заснули, а вна прийшла. Я пробудилася.

— Тето, тето, вже тета Анна є. Тета її питає:

— Де ти була?

Вона не хоче казати, мовчить.

На другий день приходить Петро, брат цих тетів, а мій вуйко. Та питається її:

— Де ти була вночі? А вона каже:

— Мені не можна казати. А тоді вуйко каже:

— Я приведу попа, най тебе висповідає. А вона сказала так:

— Як я висповідаюся, то вмру.

Піп висповідав її, і вона заслабла. І померла. Як її мили, баби побачили, що вона має хвіст. А я маленька була. Кажу я:

— Покажіть мені, де той хвіст.

А то був такий малий хвостик, і з чорним волоссям. Це я таки виділа і це говорю так, як Бог на небі.

Дивіться також:

• Відьма — Українська міфологія