Багатий яр
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це, розповідають, в ті часи, коли люди тільки поселилися за греблею на околицях сучасного села. На цій землі було дуже бідно, що не садили чи сіяли, то засихало. Сонце випалювало їх посіви, вітри видували вологу.

Зажурилися люди: кругом яр, невдоба. А ж ось одного разу пас чоловік череду корів і ходила та худоба по горбах і ярах, шукаючи зеленої паші. Але було все сухе. Сухим яром прозвали люди це місце.

Коли корови спочивали, то пастух пішов яром донизу. І ось тут знайшов він джерельце. Воно було замулене так, що ледь-ледь вода з нього текла. Вичистив він його, розкопав. І забила джерельна вода, заіскрилась, заграла на сонечку.Скоштував чоловік і відчув, що такої зроду не пив! Втомившись, задрімав. І явилась йому уві сні жінка прекрасна і заговорила чарівним голосом:

— Дякую, тобі, чоловіче добрий, що очистив мене, повернув живильну силу джерельну.

Тоді махнула вона рукою і побачив чоловік у сні пагорби, покриті зеленню і квітами п’янкими, траву по пояс, зелену, як рута. Прокинувшись, протер чоловік очі і подумав: «Чи привиділось, чи приснилось?!»

Вийшов з Сухого яру, пройшовши трішки, він побачив місце, яке бачив у сні. І дотепер люди дивуються, що яр Сухий, все спалюється сонцем, а другий, поряд, Багатий. Тут ростуть цілющі лікарські рослини, трава зеленіє, ростуть чарівні первоцвіти.