Війна у нашому дворі
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У Преображенці стояли німці, а у Веселому — наші. Як наші з Веселого почали наступать, то німці стали швидко відступать.

У мене в городі був садок і через той садок біг німець. Його поранило в живіт, і він почав плакати, показував мені на пальцях, що у нього четверо дітей, що він хоче жити, що вони не хочуть воювати, а їх заставляють. Я одірвала клапоть полотняної тканини, перемотала йому живіт, і він пішов далі, але відстав від своїх. Тоді один такий здоровий і високий німець розвернувся і вистрелив, у пораненого з автомата. Той так і впав, де стояв. Бач, що воно таке війна — свій свого не жаліє. Сказано, фашисти.