Дві шкіри за двох псів
Народне оповідання Гуцульщини

Ішли вівчарі з вівцями весною на полонину. Мали з собою бутей овець і три собаки. І мали трембіти, сопілки. На конях везли струмент від полонини. Зайшли в ліс. Вибігає вовк і нападає на вівці. А два собаки боронять овець. І вовк хапнув одного пса і потягнув у ліс. І там його з’їв.

Пішли вони далі. Ідуть, ідуть, знов вовк нападає на вівці. Знов два собаки боронять, і вовк одного хапнув. Ідуть вони далі то полем, то лісом, а двох собак уже нема. Вовки з’їли. Підходять вони з вівцями під полонину, вилітають з лісу два вовки.

Уже один пес боронить вівці. А вівчар підоймив двостволку, приклався і стріляє вовка. Одного вбив, а другий підскочив догори. А вівчар з другої льофи убив і того.

Недалеко вже було до полонини. Забрали тих вовків на шнур, почепили на патик і понесли т’стаї. Полупили, шкіри зняли й продали. Мали за двох псів дві шкіри.