Заробив, як Блонський на милі
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

«Заробив, як Блонський на милі». І дотепер на межі земель Пугачівки і Шуляк зберігаються садок, ставочок та залишки руїн садиби-хутора Блонського. Це був заможний селянин, який жив на хуторі за селом. Але він прагнув ще більше заробити грошей.

Було це десь на початку XX століття, коли наші односельчани, прочувши про гарні заробітки в Америці, і собі вирішили спробувати щастя. Вирушили за океан. Пропрацювали добре і задоволені повернулися додому. І був серед них один підприємливий селянин, який захотів ще підзаробити на сільських нестатках. Для селян завжди були головними сіль, сірники, мило, чого вдостатку вистачало в багатій і ситій Америці.

Ось він вирішив закупити мила, щоб потім перепродали у селі. Проте йому так не хотілося платити податок за перевіз мила, а хтось із насмішкуватих товаришів порадив перев’язати ящики з милом мотузком і кинути за борт.

Прив’язавши один кінець до палуби корабля, задоволений що не треба тратити лишню копійку, спокійно жартуючи та передбачаючи гарний заробіток, перетинав він океан.

Коли Атлантичний океан залишився позаду, заробітчани прибули в перший порт. Блонський піднімав свій товар і яке було його розчарування, коли замість мила він підняв лише мотузок. Мило змилося водою океану. Розчарований, він скривився від болю, зате скільки сміху було. І, можливо, забулося ім’я цього селянина, але й дотепер про такий заробіток говорять: «3аробиш, як Блонський на милі.»