☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Кровопролиття в Берлогах
Народне оповідання Бойківщини

Радянські війська вибили німців з нашого села 21-го липня 1944 року. Через місяць, 25-го серпня, в село прибув гарнізон. Він складався з п’яти чоловік. Це були радянські солдати, які збирали контигент для фронту. Їх помістили в центрі села, там, де тепер сільська рада. Одного разу ті солдати вечеряли, а вояки УПА обступили хату і їх побили, тих солдатів. Забрали їх на фіру, десь завезли й закопали — не знаємо де.

А через три дні, 4 вересня, прийшли з Долини солдати-енкаведисти і спитали:

— Де наші солдати, де наші люди? Поверніть нам наших людей.

Але жителі села не знали, хто тих людей побив і де вони знаходяться. Тоді вони зігнали людей, почали кричати і знущатися. Люди плакали, всі жінки плакали.

З села Топільського йшли цепом солдати, а на Багні (так називається урочище-поле) наші люди збирали на фіру бадилля з картоплі. Це були мій брат Поташник Іван Дмитрович, який мав тоді 17 років, і Луців Федір Васильович. Іван був недосвідчений. Коли наближалися солдати, він почав тікати. Пробіг зо двіста метрів, солдат узяв його на приціл, стрілив йому в спину розривною кулею, брат мій упав і зразу помер. А в селі страшний крик — люди плакали, просилися. Вони, ті енкаведисти, забігали в хати, все перевертали і викидали з хат, шукали чогось. Але нічого там не знайшли.

Потім піймали двох людей, Польового Василя Дмитровича і Жолобака Геннадія, і повісили їх на високій черемсі.

А там була й мама моя, Поташник Анна. Вона каже:

— Панунцю, пустіть мене до мого сина, убили його там на Багні.

Якийсь там начальник її відпустив, вона побігла до свого сина на Багно, а він лежав мертвий.

Взяли вони з собою вісім людей і повели їх в сторону Сваричева. Завели їх у ріку і в ріці постріляли. Жінки й діти довідалися, що вони постріляні, поїхали фірою і повибирали їх з води. Привезли на цвинтар, викопали одну спільну яму, закопали їх там, і спочивають вони там до цього часу. Поховані були без труни, без нічого.

Пізніше, дев’ятого вересня, в суботу раненько впав туман, а від Сваричева і з боку Тужилова почали стріляти. Вони зробили облаву і підходили до нашого села. Тужилівських тоді вбили чотирнадцять чоловік, берложецьких убили сорок два чоловіка. І так ішли облавою через село. Обійшли село і в Гачках убили двох новицьких. Деякі люди піднімали руки, інші — тікали. Окремі навіть повилазили на дерева. Солдати-енкаведисти йшли низом і тих, що були на деревах, не побачили.

А один чоловік, Бабій Василь, був старий, мав 64 роки. Два солдати підійшли до нього, подивилися і сказали: «То старий». І не хотіли його вбивати. Але прийшла якась совітка-енкаведистка, стрілила йому в упор в обличчя і сказала: «Всьо равно он бандіт».

А Романів Микола, 27-го року народження, тікав з Берлогів; вони його стріли і не стріляли. Але прийшла жінка-совітка і його застрілила. Дивно, що жінки були більш жорстокі, ніж ті солдати.

9-го вересня було страхіття: зойки, крики, плач. А на другий день жінки пішли по полю шукати вбитих. І знаходили їх, а окремих знайшли аж на третій день. Вже мухи роз’їли їм лице. І знов ховали без труни, без нічого. Навіть Поташника Дмитра, який був головою сільської ради, вбили разом з іншими — їх троє було в одному кущі. Ці всі люди були беззбройні, без нічого, а деякі були в полі з косами й з вилами. А Федик Павло піднімав руки і здавався, а вони його застрілили. Нічого нікого не питали і нікого не брали в полон. Так було знищено масу людей.

Тепер на вшанування пам’яті тих загиблих п’ятдесят років тому в нас було проведено панахиду, службу Божу. Згадали на ній усіх наших побитих людей, і згадували ті страшні часи, які пережив наш народ.

Ось список тих, хто тоді загинув: 1. Тужилівські люди, які були вбиті 9 вересня 1944 року облавою «Червона Мітла»:

Ковальчук Іван Федорович

Розвора Іван Васильович

Розвора Василь Миколайович

Баран Терентій Андрійович

Юрчишин Юрко

Романів Василь

Жураківський Василь

Ящів Іван Васильович

Беник Гринь Миколайович

Ковальчук Петро, 1923 р.н.

Хімій Василь Миколайович

Кобащук Іван Федорович

Мельник Іван Семенович

Мельник Микола Семенович

Люди з Берлогів, які були вбиті в облаві 9 вересня 1944 р.:

Полицький Гринь Михайлович, 1910 р.н.

Полицький Василь Михайлович, 1912 р.н.

Юкіш Микола Прокопович, 1910 р.н.

Беник Іван Михайлович, 1913 р.н.

Ткач Василь Васильович, 1892 р.н.

Гринів Гринь Васильович, 1912 р.н.

Гринів Андрій Павлович, 1910 р.н.

Гринів Василь Олексійович

Гринів Юрко Михайлович, 1910 р.н.

Гринів Гринь Миколайович, 1912 р.н.

Грицак Василь Миколайович, 1909 р.н.

Федик Павло Федорович, 1908 р.н.

Сеняк Іван Миколайович, 1909 р.н.

Поташник Дмитро Іванович, 1895 р.н.

Поташник Іван Дмитрович, 1927 р.н. (убитий 4.ІХ.)

Паньків Федір Дмитрович, 1910

Бабій Василь Іванович, 1882 р.н.

Синяк Іван Дмитрович, 1898 р.н.

Синяк Петро Миколайович, 1907 р.н.

Синяк Василь Васильович, 1910 р.н.

Синяк Михайло Миколайович, 1898 р.н.

Худяк Гнат Миколайович, 1912 р.н.

Саган Микола Іванович, 1900 р.н.

Фединяк Іван Петрович, 1906 р.н.

Лаврів Михайло Дмитрович, 1927 р.н.

Чепіль Афтанас, 1910 р.н.

Мельник Микола Пилипович, 1900 р.н.

Мельник Прокіп Пилипович, 1900 р.н.

Юрчишин Микола Іванович

Юрчишин Ілько Іванович, 1912 р.н.

Юрчишин Михайло Іванович, 1888 р.н.

Дмитрів Іван Семенович, 1905 р.н.

Романів Микола Іванович, 1927 р.н.

Повішені 4 вересня в Берлогах:

Польовий Василь Дмитрович, 1910 р.н.

Жолобак Плярко, 1910 р.н.

Убиті в ріці 4 вересня:

Худак Михайло Миколайович, 1910 р.н.

Туньків Дмитро Панькович, 1910 р.н.

Ясінець Йосиф Максимович, 1905 р.н.

Мельник Іван Онуфрійович, 1896 р.н.

Павлів Антон Васильович

Гірчак Антон Миколайович, 1895 р.н.

Мельник Дмитро Миколайович, 1927 р.н.

Полицький Йосип Якимович, 1900 р.н.

Туньків Василь Федорович, 1909 р.н., був вбитий ними у нашім селі ще раніше, 24 серпня 1944 року.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Берлоги, Рожнятівського району, Івано-Франківської області 27 жовтня 1994 року від Миколи Дмитровича Поташника (1925 року народження)