Кінець панування турків
Народне оповідання Буковини

Мій прадід, мої мами дід, у турка вівці пас. Того турка прозивали Варґатий. А бабка діти відбирала в турків, баба була. (виконувала обов’язки акушерки при пологах)

У Хотині в крепости били в барабани. Прадід Василь викликав з хати турка.

— Пане, пане, чуєте?

Турок вийшов, послухав і каже:

— Вже ми будем іти, бо наші вашим вже ключі від крепости передали. Як виходили турки, то дуже знущалися, вагітним жінкам животи розпорювали кинжалами.

Як турки виходили відци, то моєму прадіду Василю було штирнадцять років. А його син, дід мій, жив 115 років. Він все це і розповідав.