Медвідь і віл
Народне оповідання Гуцульщини
Я пас худобу на полонині в Жаб’ївськім повіті. Це було в 1925 році. І один дід розказував там мені, як медведя віл забив. Там є такі царинки обгороджені, що худоба пасеться без пастуха. Осінню паслася худоба, а по тім полю були грубі смереки і низько мали гілля. І худоба там ховалася в холоді від мух.
Голоден медвідь закрався і скочив на вола. А медвідь звичайно розриває худобині лопатки. Віл побіг під смереку і поніс на собі медведя. Гілля зсунуло медведя з вола. Віл обернувся і притис його до смереки. Віл реве і медвідь реве. І віл задушив медведя на смерть. Нім прийшли люди, то медвідь уже був неживий. Медвідь лежав під смерекою, але віл його не лишав, боявся, що він ще ожиє.