Не скрутило хлопця
Народне оповідання Гуцульщини

Один чоловік приготував дерево, щоб побудувати стайню. Порізав його на протеси і склав на крутому схилі. А його синок-підліток пішов у говіння до того дерева. Снігу ще не було, але був мороз і голомороззя. Малий пустив одного протеса, і протес пішов у таку скалу, що вибрати його відтам було неможливо. Хлопцеви вдалося, як біжить донизу дерево, і він випускав так усі протеси.

Чоловік прийшов з роботи і пішов подивитися на своє дерево. А дерева нема. Думав, що хтось украв. Але люде сказали, що виділи його в потоці побитим і поломленим. Але як воно туди попало, ніхто не знав. І чоловік надумав наймити савтирю, аби той скалічів, хто це зробив. Дяк прийшов т’хаті читати савтирю. А хлопець сидить на печи і питає в дяка:

— А коли то того скрутить, що протеси пустив? Дяк відповідає:

— Через три годині, або через три дни, або через три тижня, або аж через три місяці. Але через три місяці вже конче його скрутить.

Дяк читає, а хлопець усе на печи комірзається та й слухає, чи його вже не починає крутити.

Через три годині його не скрутило. Він дуже журився до трьох день. Ще до трьох тижнів подумував, що буде. Але ні до трьох тижнів, ні до трьох місяців нічого не було. Чоловік той живе й понині. Але тоді страху набрався. І так і не признався.