Ножик
Народне оповідання Полтавщини

Пригадує, як збиралися до їхньої хати часто на посиденьки баби. Дітям заборонено було сидіти разом з дорослими, вони були на печі і дивились та слухали усе через комин. Чоловіків тоді приходило мало на посиденьки. Був лише один дід Семен, здоровий, чудакуватий, не вредний, розказував небилиці. Поки баби реготали, хахакали, він виїдав миску холодцю. Розказував небилиці про свою молодість.

Парубок Семен повертався з вечорниць. Він заховався у дупло верби пересидіти дощ. У це саме дупло стрибнуло щось чорне. Було темно, світилися лише очі. Парубка Семена промайнула думка, що це вовк. Що ж робити? Блиснула блискавка, осяяло в дуплі і парубок побачив вовка. Витяг з кишені ножика і штиркнув у спину. Вовк вискочив і побіг з ножем. Семен виліз із дупла і пішов додому. Брат Семена запитав:

— Ти ножика приніс?

— О Боже, його ж вовк поніс. Піду шукати, може, він його загубив.

Біля лісу Семен побачив мертвого вовка, в спині якого стримів ніж (мабуть в серце попало). Він витяг його і приніс додому. Якби не пішов, злякався, то не було б ножа.