Нічна пригода
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Вечір. Яскраве сонечко вже ховається за хмарами. З калини лунає ніжний спів солов’я. Навіть Марійка вийшла з хати у садок. Вона любить слухати солов’їну пісеньку. У садку провіває ніжний вітерець. Дівчинка сидить на пеньочку і вслухається у спів. Несподівано соловей зникає поміж дерев. Тиша. Марійка ще сидить у садку. Вже темрява охоплює садок. А у траві щось зашелестіло. Воно порушило тишу, у яку поринула Марійка. Дівчинка зрозуміла, що вона не сама, тому швидко встала і побігла до матері. Мама готувала вечерю, прибирала.
— Мамо, мамо, у садку хтось є. Він страшний.
Мати була здивована. Вона із зацікавленням спитала:
— Хто це? Чому він прийшов? Що йому потрібно?
— Я не знаю, — сказала дівчинка.
Вони з матір’ю пішли у садок. Знову тиша. Вони не помітили нікого, але все-таки не пішли до хати. Через хвилин п’ять знову хтось поворухнувся. Трава зашелестіла. Здавалося, ніби там хтось стоїть. Дівчинка з матір’ю затамували подих. Ці звуки ставали ще голоснішими й голоснішими. Мама думала, що це крадій. Дівчинка ж думала, що це людина, яка хоче їх налякати. Вони мерщій побігли до хати.
У хаті сидів тато. Він читав газету (любив дізнаватися новини та ділитися ними із своїми сусідами). Мати з донькою вбігли в хату. Вони казали, що хтось ходить у їхньому садку.
Батько був схвильований. Він розгубився і не знав, що сказати. Сім’я вирішила піти і поговорити із злодієм віч-на-віч. Батько взяв з собою рушницю. Коли вони прийшли на місце, де відбувалася ця подія, Марійка показала дерево, від якого були чутні ці звуки. Більше не було чути ніяких дивних звуків. Але все-таки незабаром вони з’явилися, проте не від дерева, а в траві. Коли вони нагнулися, то побачили їжачиху з їжаченятами. Вони були дуже кумедними. Тато, мама та Марійка засміялися. І треба було здійснити такий переполох через цих маленьких звірят.