Паштрел
Народне оповідання Полтавщини

Жив колись давно у нашому селі дід, якого прозивали Паштрелом. Напевно ніхто не знає, звідки пішло те чудернацьке прізвисько. Старі люди кажуть, ніби він був на русько-японській війні, де його контузило, і він став недочувати і погано вимовляв слова, тому замість слова «постріл» він говорив «паштрел», щось змішане з російським словом «выстрел». Про своє перебування на війні та контузію дід розповідав дуже часто, повторюючи слово «паштрел» не один раз. Воно і пристало до нього, як друге ім’я. А ще дід часто потрапляв у різні незвичайні ситуації.

Одного разу, наприклад, він пішов на пастівник, де паслись корови, щоб пригнати свою Квітку додому. І не помітив у траві теля, що спало. Дід перечепився через нього і впав. Люди, побачивши таке, дуже сміялися, говорячи:

— Як же можна було не помітити теляти, адже це не якась там палиця чи камінь.

З того часу в нашому селі побутує вислів «як паштрел через теля». Його вживають тоді, коли хтось перечепиться через щось велике, таке, що не помітити неможливо.