Поєдинок з вовком
Народне оповідання Полтавщини

Хоч і зараз водяться вовки, а раніше їх було ой як багато. Вони могли залізти в кошару, викрасти й задавити ягня, напасти на людей, одним словом, ходили по селу.

Одного разу Данило повертався з посиденьок, від свого кума. А був уже пізній вечір. І раптом чоловік почув за спиною гарчання. З остраху, волосся полізло догори. Майнула думка: вовк. Він прискорив ходу! Серце молотом стукало у грудях. Данило незчувся, як опинився в лабетах сіроманця, як його рука несподівано влізла у пащу звіра, і гострі зуби вовка вп’ялися у тіло. Не тямлячи, Данило запихав руку далі й далі у горлянку пройдисвіту. Звір довго харчав, ах поки зовсім не затих.

Ранком все село облетіла новина: у двобої з вовком Данило переміг. Та недовго довелося жити чоловікові. Переляк був наскільки сильним, що звів його у могилу.