☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Сон
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Давно це було, можливо щось і забулось. Та час від часу спливає в пам’яті бабусина розповідь.

Одружились бабуся Ганна з дідом Андрієм в 1930 році. Жили вони добре. Жаліли одне одного. І от одного разу бабусі приснився сон, ніби поїхав дід Андрій косить траву. Приїхав на толоку, а там трава зелена по пояс, сонце світить.

Розпріг коней, та й почав косити і тут раптом звідкіля не візьмись туман, Трава пожовкла. Бабуся уві сні хоче підійти до діда Андрія, а він все далі й далі, а у неї під ногами не трава зелена, а стерня колюча.

Сон виявився віщим: пережили вони вдвох голод, війну, втратили одного сина.

Згадувала про цей сон бабуся. Розсіявся туман, виглянуло сонце, та життя минуло.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

25. Сон. Записала Кропова О. М. від Кропови Ганни Семенівни в м. Новомосковськ 2009 року.