Сірко
Народне оповідання Полтавщини

Мій дід був завзятим рибалкою. Якось уранці він зібрав у торбу сальце, хліба, ковбаси і пішов рибалити.

Прийшов до річки, сів на березі, а торбу з їжею поклав за спиною. Почало вже сіріти, але сонечко ще не сходило. Навкруги було тихо. Раптом він почув, що за спиною щось шелестить і тягне торбу. Дід не дивлячись крикнув:

— Сірко, провалюй!

Думав, що це його собака прийшов слідом. Сам же продовжував рибалити. Коли це знову почув шелест за спиною. Оглянувся і побачив, що ззаду нього стоїть вовк і тримає торбу з їжею в зубах.

Дід крикнув з переляку і разом з вудочкою скочив у воду. Вовк, не випускаючи сумку, побіг до лісу, а дід виліз весь мокрий, ще й риба втекла.

Зібрав вудочку і пішов додому. А назустріч йому біг, виляючи хвостом, Сірко.