Цілюща вода з Тугарового яру
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жителі села Матусова добре знають урочище Тугаєвий яр, але ніхто ніколи не замислювався, як природа вміло поєднала красу та людське горе.

Жили три брати — Юрко, Захарко, та Степанко. Яр вони успадкували від свого батька, який розділив його на три частини. Старшому Степанові — родюча земля, Юркові — озеро, а Захаркові — урочище.Старші брати тяжко працювали, а Захарко в цей час розважався з друзями у навколишніх селах. Та на розваги потрібні гроші. От Захарко і вирішив пограбувати Вознесенську церкву. Він добре знав, що в храмі є багато срібних речей, але найбільша цінність була срібна ікона Матері Божої.

Тієї холодної весняної ночі небо затягли хмари, накрапав дощ. Природа ніби застерігала Захарка від біди, Та він ні на що не зважав. Молодий чоловік знав, де і що знаходиться в храмі. Він зайшов у церкву і всі цінні речі зібрав у лантух. Швидко вийшов і, не озираючись, побіг до урвища. Піднявся сильний вітер, почалася злива. Захар почав закопувати награбоване, і тут сталася біда: відбувся великий зсув ґрунту, який накрив і злодія, і украдені ним речі.

На ранок на тому місці почало бити джерело. Вода у ньому холодна, цілюща, з присмаком срібла.