Ядзині нецьки
Народне оповідання Поділля

Є у Радівці яр, який називають — Ядзині нецьки.

Жила в селі бідно жінка, вдовою була. Два сини і нові ночви — усе багатство, що залишив її чоловік по смерті. Купили ночви відразу ж після весілля за перепійні гроші. На заздрість сусідам виблискували вони на сонці новою оцинковкою. Ядзя звала їх нецьками. Працювала жінка зрання до пізньої ночі, але ніколи не була передовою серед односельчан. Горе підірвало здоров’я, тяжка праця висисала потроху сили.

Однієї осені гарно вродили в колгоспі буряки, але осінні дощі ніяк не давали впоратися з ними. Вже й заморозки почалися, а в Ядзі ще були буряки на полі. Довго поралася самотужки жінка біля буряків, але ще великий лан стояв перед нею. Тоді Ядзя взяла двох своїх синочків, нові нецьки і пішла в поле.

Буряки накладала діткам у ночви, а вони яром возили їх до купи. За ніч синочки з мамою перевозили всі буряки. Вранці прийшли люди й дивуються: в Ядзі всі буряки звезені у купу, тільки глибокі сліди в яру і на полі залишилися від Ядзиних нецьок .

От і назвали люди це поле у ярку — Ядзині нецьки.