Як Альоша в магазині горілку купував
Народне оповідання Полтавщини

Коли Михайло Сергійович Горбачов боровся із «зеленим змієм», спиртні напої в магазини завозили рідко, продавали їх, в основному, з-під прилавка, одним словом, сутужно було з горілкою.

Поприходили механізатори весною на роботу, ремонтом техніки перед виходом у поле займатися, а похмелитись хочуть, аж трусяться, як листя на осиці. Думали-думали — немає та й усе, хоч ти вовком вий. Альоша постояв, послухав, нікому нічого не сказав та й пішов із тракторної. Зайшов у продмаг і каже:

— Олю, зваж мені кілограмів два ковбаси, поріж тоненько і дві хлібини поріж на шматочки, як у їдальні ріжуть.

— А ти що, голодний? Невже Улянка їсти не наварила?

— Наварила. Так начепилась скаженою собакою, що і досі грядка не зроблена.

Цього продавщиці і треба було, бо хоч і жили з Уляною по-сусідськи, але недолюблювали одна одну.

— Альоша, а, може, тобі оселедчика?

— Та поріж і оселедчиків штук три.

Порізала продавщиця оселедці та й питає:

— А ти хіба з’їси оце все?

— О! Так я снідатиму, обідатиму, вечерятиму та, може, і не один день...

— Так візьми тоді ще й консерви, — аж стелиться перед Олексієм продавщиця.

— Давай і консерви три баночки, тільки відкрий.

— Для чого відкривати? Вона ж пропаде!

— Не встигне. Відкривай, як просять!

Продавщиця все зробила, як кажуть, чин чином, запакувала у картонний ящик і каже:

— Забирай, Альоша, я вже все склала.

А Альоша посміхнувся:

— Ні, ще не все. Поклади у ящик п’ять пляшок горілки.

Продавщиця йому:

— Не буде діла! Закон не позволяє!

— Так тоді й отой товар, що в ящику забирай назад! Ні одна голова не позволить ротові проковтнути оце все без чарки!

Що робити продавщиці? Кому потрібні продукти шматочками? Довелось тихо покласти в ящик п’ять пляшок горілки.

У тракторній хлопці знали, що Альоша просто так у магазин не йтиме...