Як Семен став старшиною
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Зайшов Семен у хату і каже до жінки:
— Ой Горпино, дам у морду,
Готуй свиту, готуй торбу,
Готуй свиту, рукавиці,
Клади в торбу паляниці.
Бо бач, нема часу
Зібрати всього припасу.
А ще скільки замороки —
Ці ганучі та волоки.
Семен у личаки взувся,
Cюди — туди повернувся.
Ше у дзеркало подивився
Та й каже:
— От лихо, шо й не побрився.
Семен скриню одчиняє,
В скрині гроші забирає.
За пазуху кладе і на сходку йде.
А Горпина його з печі:
— Що ти, Семене, хочеш гроші пропити,
Щоб корови не купити?
— Про корову тут не діло,
Якби там укипіло.
А сходка була не така,
З’їжджалась уся старшина.
Всі члени, всі союзи, всі пани
На вибори старшини.
І тут на цю сходку соцький заявляє,
Конем об’їжджає, всіх на сходку об’являє:
— Йди Степане, йди Іване, йди Стецько,
Йди Грицько, йди Гаврило, йди Данило,
Бо наб’ю вам усім рило.
Наб’ю плечі, наб’ю зуби!
Говорить, аж болять губи.
Посходилися на сходку.
Виходить на сцену становий,
На ньому цеп золотий та й говорить:
— Ну, люди добрі, вибрали між собою,
Хто із вас буде старшиною?
Степан думає: «От щоб я був старшиною...»
Іван: «Якби ж я був старшиною...»
Грицько: «От щоб вибрали мене старшиною...»
Семен і собі подумав та й промовив стиха:
— Мені б бути старшиною.
А один стоїть коло нього та й слухає й каже:
— Як відро могоричу, то я зразу прокричу.
А Семен на все горло:
— Я й чотири закачаю
Й калачів візьму до чаю
Ще й позву на пиво,
Щоб було справедливо.
Як почули, що чотири,
Так усі й загомоніли:
— Кожух, свита і чекмен,
Старшиною в нас Семен.
Визивають його на сцену.
З того старшини цеп знімають
І на Семена чіпляють.
А того бувшого у плечі плеснули і кажуть:
— Іди, ледащо, в степ свині пасти і коні красти.
Семен усім ділом править,
Людям могоричі справляє.
Йому кажуть: «Де!»
А він пече печаті та кладе.
Він грамоти не понімав,
Де бачив, там печаті прикладав.
Пропив гроші до копійки.
Пізно вернувся до своєї жінки.
— А здоров, моя жона,
Бо я уже старшина.
А Горпина і дивилась, і кричала,
І стидалась, і сміялась та й каже:
— Люди з розуму зійшли,
Дурного Семена старшиною знайшли.
А він каже:
— Хай буде так,
Але ж дивися, ось у мене на знак.