Як на Івана, та на Купала
Народне оповідання Полтавщини

У нашому селі молодь завжди з розмахом святкувала Івана Купала: палили вогнище, співали пісень і розповідали страшилки про різних істот.

Зазвичай, молодь збиралася на луках, які з обох боків були оточені кукурудзою, а з одного боку ріс невеликий гайок. По луках ішла стежка, саме нею йшов чоловік із роботи та й вирішив пожартувати над молоддю. Тихесенько заліз у кукурудзу та як зашелестить. Дівчата й хлопці сполошилися, а чоловік тим часом перебіг на інший край. Та знову як зашелестить. І так кілька разів. Як розповідали очевидці, молодь мчала з лугу швидше вітру, губила черевики, забігала в чужі двори, Ще довго по селу ходили чутки про Водяника. З того часу в нас на кутку кажуть: «Боїшся вовка — в ліс не ходи, а боїшся водяника — не святкуй Івана Купала».