☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Як пропали кури
Народне оповідання Буковини

Одна багата дівка полюбила парубка. А той парубок її не взяв, а взяв другу. Розсердилася багата дівка і покликала до себе ворожбита. Ворожбит каже їй: — Принеси горівки. Випив ворожбит горівки й питає:

— Чого ти хочеш? Хочеш знищити цего чоловіка? Стребити його за те, що не взяв тебе?

— Ні, не стребляй його. Стреби його жінку.

— Добре, — каже ворожбит, — я стреблю її. Але не сам. У мене є чорти — їм треба заплатити. Принеси чорного кота або дванадцять курей.

— Не маю чорного кота, але кури маю, — сказала дівчина і принесла дванадцять курей.

Ворожбит з’їв тих курей, а кістки зібрав докупи і каже дівчині:

— Підемо з цими кістками на готар і закопаємо їх там. Підемо серед ночі. Там нікого не буде — тілко всі мої чорти. Як закопаємо кістки на готарі, то твоя суперниця зразу вмре. Але як будеш іти зі мною, то не глянь ні вправо, ні вліво, бо як глянеш куди — то сама зразу вмреш.

— Я боюся, я не піду з тобою, — сказала дівчина.

— Ну, як ти не підеш, то я не можу стребити твою суперницю, — сказав «ворожбит» і пішов собі додому.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Сербичани, Сокирянського району, Чернівецької області 31 грудня 1978 року від А. К. Рибака (1908 року народження)