Як піп хрестив
Народне оповідання Гуцульщини

Було в господаря вже четверо дітей, але на татове ім’я не було ні одного. Народився ще один хлопець, то він хотів поставити своє ім’я. Хотів, щоб звався Василь. І послали вони куми до попа, а з родичів ніхто не йшов, лиш сами куми. І ґаздиня врихтувала попови в дарунок кошіль яєць.

А піп хрестив діти не в церкві, але в своїм покою. І коли приносили дитину до хресту, то перший раз договорялися з попадею в кухни. Як попади дали кошіль яєць, кварту масла, а ще до того корону, то вона входила до покою, де хрестили дитину, і лиш собі сідала в крісло. І нічого не говорила. Тоді піп знав, що вона вже задоволена, і питав кумів, яке ім’я класти. А як попаді не було, то як куми сказали своє ім’я, то він скричав на них і клав таке ім’я, яке хотів. Навмисне клав не таке, як хотіли куми.

Принесли ту дитину до хресту, і кума принесла той кошіль яєць. І попади в кухні їх не давала, а внесла до покою і поставила в кут. І попадя до покою не входить. Куми кажуть:

— Просили родичі, щоби-сте поставили ім’я Василь. А піп скричав:

— Ні! Гаврило буде!

Яж схрестив піп ту дитину, то кума забрала яйця і не дала.

— Як Гаврило, то Гаврило ме їсти яйця.

А в вісімнадцять років хлопець той захотів женитися. І прийшли до попа робити протокол. А піп каже:

— Ади, кума не дала яєчка, забрала. Сказала, що Горило ме їсти. А що йому шкодить, що він Гаврило? Ади, який файний виріс.

Вісімнадцять років не забув піп за ті яйця! Той піп звався Лисинецький.