Як чоловік з вовком від зливи ховався
Народне оповідання Поділля

У наших лісах було дуже багато вовків. Дід розказував, що з його татом колись вийшла така історія.

Випасав прадід свої воли коло лісу, там була гарна густа трава. Аж тут як пуститься дощ! А тоді злива така, що світу Божого не видно! А там було дерево із здоровим дуплом, таким, що людина влізе. Прадід і сховався від зливи у то дупло. Де не візьмись, вовк біжить. Він ніби тоже цього дерева шукав.

Стріпав шерсть від води і хвостом у дупло до прадіда заліз. Стоїть прадід ні живий ні мертвий, до нього вовк притулився. Злива була короткою. Стихла так само раптово, як і почалася. Виліз вовк із дупла, подивився на чоловіка, підняв угору морду і завив. З лісу почулося таке саме завивання. Вовк побіг у глушину, а прадід пішов шукати своїх волів.