Іван Дурачок і його браття
Українська народна казка Буковини
Жили собі три брати — два розумних, третій дурний. Пішли вони в ліс робити загороди на худобу. Розумні браття роблять з доброго пруття, а Іван — з бур’янів, з базників. — Дурне ти, Іване, робиш, — кажуть браття. А Іван їм:
— Зачекайте, побачите.
Прийшли вони на другий день рано, а в зеленій Івановій загороді повно худоби. У загороді братів лиш один бичок закирений. Іван ще був удома; браття побачили стілко худоби та й забрали ЇЇ собі, а в Іванову загороду загнали того бичка. Посилають браття Івана на базар, щоб спитався, як худоба продається. Іван приходить з базару та й каже:
— Продається худоба безхвоста й безрога.
Почули це браття та й не гонять свою худобу на базар. А Іван взяв свого бичка та й повів. Веде його лісом, а стара липа «скрип-скрип», «скрип-скрип». Іван подумав, що вона каже: «Купую».
— То плати гроші.
А вона нічого не каже, лиш «скрип-скрип» та «скрип-скрип». Ждав, ждав Іван, а тоді взяв сокиру та й зачав ту липу рубати. Рубає та й питає:
— Купуєш бичка?
А тут з-під сокири сипнуло золото. Все сиплеться та й сиплеться з дуба — ціла купа насипалася.
Зоставляє Іван свого бичка липі, а сам іде додому і каже браттям:
— Впрягайте коні та й їдьмо за золотом. А браття йому:
— Дурний, то дурне й говори.
— Впрягайте коні! Я продав липі бичка. На всіх нас золота стане, одна лиш шворка лишилася. Забрали браття золото та й їдуть додому. Браття їдуть попереду, а Іван на другому возі далеко позаду. Люди питають братів:
— Що, хлопці, везете? А браття кажуть:
— Вугля.
— А ти, Іване, що везеш? — питають люди.
— Гроші.
Приїжджають усі додому, розкривають вози — у Івана золото, а в братів — вугля. Бачать браття, що в Івана золото, а в них нема, та й хотять Івана вбити. А Іван їм:
— Станьте, не вбивайте, я з вами й так поділюся. Шукайте четверик, щоб міряти.
Пішли браття до попа.
— Батюшка, дайте четверика.
— Нащо?
— Ділити вугля.
Дає їм піп четверика, приносять вони його додому та й зачинають ділити. Розділити на три частини. Як висипали Іванови, в Івана гроші, а як собі, — вугля. І були в Івана гроші, а в них — нічого. Бо вони хотіли собі все неправдою і брехнею добути.