☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Батько і сини
Українська народна казка Полтавщини

От десь колись жив багатий князь, і було в нього три сини, як орли. Раптом без всякої причини князь осліп. Де вже не їздили, як не лікували, але нічого не помагає. Ну от на великий празник у дім князя заходить чарівник і говорить:

— Там, на край світу, де заходить сонце, є сад, І от якби з того саду вирвати яблуко й очі зросити його соком, то став би зрячим. Але той сад стереже люта змія.

От батько й посилає найстаршого сина Івана за яблуками. Іван попрощався, сів на доброго коня, поїхав виконувати батьків наказ. А через рік він добрався до того саду. Прив’язав коня, переліз через дротяну огорожу, вирвав троє яблук і давай перелазити назад. Аж тут побачила змія, прилетіла і розірвала його.

Батько ждав сина рік, два — немає. Тоді посилає він середнього сина — Миколу. Дає йому доброго коня і ножиці, щоб дріт було чим перерізати. От і Микола вирушив на смерть. За рік він доїхав до того саду. Приїхавши, він прив’язав коня і почав різати ту загорожу. Увійшовши в сад, вирвав троє яблук. Сів на доброго коня та й їде додому. Але тут якраз змія облітала сад, помітила, що дріт порізаний. І давай шукати винуватого. Чує Микола — щось гуде, шумить, реве. Озирнувся і побачив, що змія летить. Тут вона його на льоту й розірвала.

Батько ждав, ждав своїх синів, а потім послав найменшого — Василя:

— От вже Василько мене врятує.

Василь попрощався з батьком і поїхав у далеку дорогу. Доїхавши до саду, він прив’язав коня і пішов по яблука. Вирвав троє, сів на коня — і додому.

Коли Василь їхав по яблука, то йому спекли три прісних коржі, в яких було по пудові солі і по півтора пуда борошна.

От Василь від’їхав на сотню верст. Але чує — щось гуде, шумить, реве. Оглянувся — коли змія летить. Він узяв один корж і кинув. Змія вхопила його і проковтнула. І раптом їй схотілося пити. Тоді вона вертається до річки. Василь ще від’їхав на сотню верст. Змія знову наздоганяє його. Він дав їй ще один корж, вона знову вертається до річки. І от йому зосталося ще сто верст. Аж раптом змія назад за ним летить. Василь кинув їй третій корж. Вона його проковтнула і повернулась до річки пити. Коли вона напилася третій раз, то її розірвало. І от із того часу, коли змію розірвало, повелися гадюки, жаби і різна нечисть.

Василь щасливо доїхав додому, яблуками вилікував батька. І стали вони щасливо жити та поживати.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

232 (4941). Батько і сини. СУС порівн. 551. Записала Волошина Юлія 2008 року. Бахмат Любов Семенівна (1939). Полтавська область, Миргородський район, Хомутець