☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Брат-бідняк і брат-багач
Українська народна казка Буковини

Було два брати, один багач, а другий бідний. У бідного було багато дітей, і він не мав їх чим годувати. Пішов він до багатого брата і каже:

— Позич мені пуд муки, бо нема чим дітей годувати. А багач каже:

— Дай вийму тобі око, то дам пуд муки.

Не було що робити бідному. Вийняв йому багач око і дав пуд муки. Нагодував бідний брат дітей. Але мука скоро кінчилася, і він подумав: «Піду ще раз до брата. Може, подобріє і дасть мені ще муки».

— Брате, дай мені ще муки. Хоч пуд.

— Ні, не дам. Я б тобі позичив, але чим ти віддаси? Давай вийму тобі ще й друге око, то дам пуд муки.

Віддав бідняк і друге око. Та взяв пуд муки, і повів його багатий брат додому. І бідний брат став темним.

Скоро й та мука кінчилася. І сказав темний: «Ведіть мене під город І посадіть на мості. Я буду просити. Люди будуть іти на базар і давати мені». Жінка так і зробила. Сидить він на мості, розказує про свою біду, і дають йому люди. І було вже чим прогодувати дітей.

Одного вечора хотіла йти за ним жінка, але такий дощ пішов, що не мала як іти. Сидить він на мості і мокне. Коли чує, хтось їде. То був якийсь чужий чоловік.

— Заведи мене кудись, щоб дощ не мочив, — попросив темний.

І той чоловік завів його у старий млин. На ніч сліпий забрався в кіш, де зерно сиплеться. Та ліг там і лежить.

А опівночі збираються у тому млині чорти. І старший чорт питає всіх, хто що бачив і хто що чув та чим може похвалитися. Один чорт каже:

— Я таке зробив: підтроюдив брата-багача, щоб вийняв бідному братові очі.

— Це пусте, — каже старший чорт. — У такому-то лісі є керниця. Як сліпий умиється три рази водою з тої керниці, то знов буде бачити.

Другий чорт каже:

— А я в одному селі заткав ізвор, де вода витікала. І висохла керниця, і люди страждають без води.

— Добре зробив, — каже старший чорт. — Але як хто вийме ту вовну, що ти запхав, то знову піде вода.

Третій чорт каже:

— Є такий багач, що не знає, де дівати золото. Він закопав його, а я взяв те золото і закопав в іншому місці. Той багач скоро помре, бо не зможе пережити, що пропало золото.

І розказав чорт, де він те золото заховав. А сліпий усе чує.

І щезли чорти. Настав ранок. Сліпий вийшов з млина і попросив людей, щоб завели його на міст. Прийшла жінка і знайшла його там. Він і каже:

— Веди мене додому.

Завела його жінка додому, а він говорить:

— Іди в ліс до скали. Під тою скалою є ізвор. Набери з нього води і принеси додому.

Вона пішла і принесла води з ізвору. Чоловік умився тою водою три рази — і знову став бачити на очі. А тоді й каже жінці:

— Чорти говорили, що був у нас великий багач. Він сховав своє золото під горіхом, а чорти переховали в інше місце. Чоловік помер, а золото зосталося. Я піду і викопаю його.

Викопав бідняк те золото. І так багато його було, що не годен забрати. Прийшов він додому і каже жінці:

— Бери два мішки і ходімо за золотом, бо сам я його не донесу.

І принесли вони все золото додому. Пішов чоловік у село, про яке говорили чорти, і каже людям:

— Не журіться, я пущу вам воду.

Поліз він, витягнув вовну з ізвору — і потекла вода.

Люди врадувалися, почали йому все давати: хто теля, хто порося, хто вівцю.

І почав той чоловік краще жити, ніж його брат-багач. Заздрісно стало багачеві, приходить він до брата і розпитує:

— Як це так зробилося, що ти знову бачиш і так розбагатів?

А він і розказує, як просив на мості й що з ним було у млині. Послухав багач та й каже:

— Знаєш, що? Вийми мені очі та й одведи на той міст. А на вечір приходь до мосту і заведи мене у той млин.

Брат так і зробив. Увечері завів він сліпого у млин, і той сховався в коші. А чорти зібралися в млині і говорять:

— Хто тоді був у млині? Хтось почув нашу розмову, бо сліпий став бачити, керницю відоткали, а багачеве золото хтось викопав і забрав. Треба обшукати млин. Може, й тепер хтось нас підслуховує.

Пошукали чорти і знайшли багача в коші. Витягли вони його та й убили.

Так пропав багач. А бідний брат жив собі в добрі до самої смерті.

Брат-бідняк і брат-багач. Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка. Составитель Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979 613. Записано 11 червня 1979 року у селі Вашківцях Сокирянського району Чернівецької області від Дьордія Степановича Скаженюка (1907 року народження, молдаванин, родом із села Колінківців Хотинського р-ну. У Вашківцях проживає 30 року Удівець, колгоспний пенсіонер).

Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра. Запис, упорядкування, примітки та словник М. А. Зінчука; Художники: Н. В. Кирилова і П. А. Гулін. — Ужгород: Карпати, 1986. — 301 с: іл.

Брат-бідняк і брат-багач
Українська народна казка Поділля

Було два брати, один багач, а другий бідний. У бідною було багато дітей, і він не мав їх чим годувати. Пішов він до багатого брата і каже;

— Позич мені пуд муки, бо нема чим дітей годувати.

А багач каже:

— Дай вийму тобі око, то дам пуд муки.

Не було що робити бідному. Вийняв йому багач око і дав пуд муки, Нагодував бідний брат дітей. Але мука скоро кінчилась, і він подумав: «Піду ще раз до брата. Може, подобріє і дасть мені ще муки».

— Брате, дай мені ще муки. Хоч пуд.

— Ні, не дам. Я б тобі позичив, але чим ти віддаси? Давай вийму тобі ще одно око, то дам пуд муки.

Віддав бідняк і друге око. Та взяв пуд муки, і повів його багатий брат додому. І бідний брат став темним.

Скоро й та мука закінчилася. І сказав темний:

— Ведіть мене під город і посадіть на мості. Я буду просити. Люди будуть іти на базар і давати мені.

Жінка так і зробила. Сидить він на мості, розказує свою біду, і дають йому люди, І було вже чим прогодувати дітей.

Одного разу пішов такий дощ, та сидить він на мості і мокне. Коли чує, хтось їде. То був якийсь чужий чоловік, і темний попросив завести його кудись, щоб не мочив дощ. І той чоловік завів його у старий млин. На ніч сліпий забрався в кіш, де зерно сиплеться. Та ліг там і лежить.

А опівночі у тому млині зібралися чорти. І старший чорт питає всіх, хто що бачив і хто що чув та чим може похвалитися. Один з них каже:

— Є такий багач, що не знає, де дівати золото. Він закопав його, а я взяв те золото і закопав в іншому місці. Той багач скоро помре, бо не зможе пережити, що пропало золото.

І розказав чорт, де він те золото заховав. А сліпий усе чує.

Настав ранок. Чорти щезли. Сліпий вийшов з млина і попросив людей, щоб завели його на міст. Прийшла жінка і побачила його. А він каже:

— Веди мене додому.

Завела його жінка додому, а він говорить:

— Іди в ліс до скали. Під тою скалою є ізвод. Набери з нього води і принеси додому.

Вона пішла і принесла тої води. Чоловік умився водою і знову став бачити на очі.

Пішов чоловік та викопав те золото, про яке говорили чорти. І почав той чоловік краще жити, ніж його брат багач. А той, почувши історію свого брата, теж вирішив переночувати у млині. Та чорти знайшли брата-багача, витяли йому очі, а потім убили.

А бідний брат жив собі в добрі до самої смерті.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

25 (6354). Брат-бідняк і брат-багач. СУС 613. Записано 2009 року. Дундель Юлія Володимирівна (1992). Вінницька область, Вінниця