Вовк і лис
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Іде собі вовк та такий голодний, та такий злий. А назустріч йому лис. І жаліється Вовк:

— Лисе, я такий голодний, що готовий тебе з’їсти.

А лис і відповідає:

— Не їж мене, я знаю, де тобі придбати їжу.

Вовк з радості аж закричав:

— Де? Бо так уже ж їсти хоче, що аж у животі буркоче.

А лис каже вовкові:

— Є недалечко від нас ставок, я там купався колись, нирнув — аж там на дні великий шмат масла.

Вовк почув, що лис розповідає, рота роззявив, очі витріщив і по животі лапою себе погладив.

— Побігли, може, і зможемо дістати те масло, — кричить вже на ходу.

Прибігли до ставка вони дуже швидко. Лис радить:

— Якщо хочеш дістати те масло, хлебчи воду.

Вовк його послухав — хлебче воду, аж уже нема куди пити. Він спочатку навіть і не подумав, що лис його обдурив. А коли здогадався — кинувся лиса наздоганяти, та не може швидко бігти, бо напився багато води.

Так лис втік від вовка, щоб той його не з’їв.