Воли за воли
Українська народна казка Буковини

Один чоловік погнав на ярмарок воли. А другий привів на продаж барана. Розговорилися вони. Той з бараном каже: — Давай поміняємось. Я дам тобі барана, а ти мені воли. А той не довго думав та й помінявся. Веде барана додому. Прийшов до переправи через річку, а грошей нема, щоб заплатити. Зачав він говорити з людьми, а один каже:

— Знаєш що? Я маю тут кугута — давай поміняємося. Ти мені барана, а я тобі — кугута. І дам тобі грошей на переправу.

Той погодився. Віддав барана за кугута, переправився через річку та й іде з кугутом далі. Прийшов до другої переправи. І знов не має грошей, щоб заплатити. Побачили люди, що він не має чим заплатити, та й каже один:

— Я маю гарну калитку. Давай поміняємо кугута на калитку. І будеш мати в що гроші складати. І ще дам тобі грошей, щоб заплатити за переправу.

Той погодився, проміняв кугута на порожню калитку. Переправився через річку та й пішов далі. Іде він дорогою і дійшов до третьої, останньої, переправи. Заплатити нема чим. Тоді віддав він перевізникови ту порожню калитку і переправився. Та й пішов далі.

Недалеко від свого села нагнав велику валку чумаків, що везли сіль. Сів під’їхати. Чумаки питають, де був, що робив. А він розказав їм, як він торгував і з чим іде додому.

—...Без нічого йду.

— А що ж тобі жінка дома скаже? — питає один з чумаків.

— Та що скаже? Нічого не скаже.

— Не може такого бути, — сказав чумак. — Якщо тобі жінка нічого не скаже, то я тобі віддаю одну пару волів. Випряжу й віддам.

Під’їхали вони до обійстя того чоловіка, чумаки стали на дорозі. На подвір’я вийшла жінка. Та й питає, як він ярмаркував. А чумаки слухають. Він розказує, що проміняв пару волів на барана. А вона каже:

— То будем мати барана. Будуть люди гонити до нас овець і будуть гроші. Та й добре, що ти здоровий вернувся. А де ж баран?

— Я проміняв його на кугута.

— То добре, — каже жінка, — кугут буде нас рано будити. Добре, що ти здоровий вернувся. А де ж кугут?

— Я проміняв його на калитку.

— То добре, — каже жінка, — будем мати в що гроші складати. А де ж та калитка?

— Віддав перевізникови на переправі, бо не було чим заплатити. А жінка каже:

— То не біда, що пропали воли та й нічого за них нема. Добре, що ти здоровий вернувся. Якось проживем.

А чумаки то все вислухали, і той, котрий обіцяв воли, випряг одну пару та й віддав тому чоловікови. І вернулися йому воли за воли.