Жаба боязкіша за зайця
Українська народна казка Полтавщини

Вийшов заєць з нори і подався собі їжі шукати. Аж дивиться — іде вовк. Давай він тікати. Озирнувся кругом — нема нікого. Почав заєць щипати травичку. Та дивиться — підкрадається до нього лисиця. Знову заєць пустився тікати. Зупинився, сів у бур’яні. Та не встиг ще й опам’ятатися, як щось зашелестіло. Знову почав сірий тікати. А тоді з досади каже:

— Навіщо я такий вродився? Всі мене ображають, всіх я боюся. Піду та втоплюся.

Побіг заєць до річки, а там жаба сиділа. Злякалася його і стрибнула у воду. А заєць зупинився і каже:

— Е, коли є такі звірі, що зайців бояться, то не буду я топитися.

Жаба боязкіша за зайця
Українська народна казка Полтавщини

Виліз якось заєць з-під куща і подався добувать собі їжу. Дивиться: біжить до його вовк. Він давай тікать. Став, озирнувся — нема нікого, знов почав щипать травичку. Не довелося бідоласі тричі скубнуть травичку, дивиться: підкрадається лисиця. Заєць знов кинувся тікати. Біг, біг, зупинився, присів у бур’янах, прищулив вуха, важко дише. Не встиг одсапаться, чує: знов щось зашелестіло. Заєць знов давай тікати.

Вибіг на чисту поляну, озирнувся кругом-нема нікого. Він тоді з жалю і досади почав плакать і примовлять:

— Навіщо я такий нещасний вродився? Всіх я боюся, од усіх тікаю. Хоч би одна звірина боялась мене. Піду до річки та й утоплюся; як так жити, так краще душу свою загубити.

Побіг заєць до річки, добіг до берега, а там сиділа жаба, злякалась зайця, бульк у воду. Заєць зупинився і подумав:

— Е, стій! € на світі такі, котрі мене бояться і то живуть, то чого б мені не жити?