☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Зароблений карбованець
Українська народна казка Поділля

Був собі один чоловік та й мав ледаря-сина, що не заробив за своє життя жодного п’ятака. Батько, поки мав здоров’я, то годував, а як занедужав, то тяжко зажурився. Гукає до себе жінку та й каже:

— Віддам я все моє добро комусь чужому, бо мій син нездара та ледащо й гроша заробити негоден.

Занепокоїлася жінка:

— Та що ти балакаєш таке?

— Коли так, — відказує їй чоловік, — нехай іде та й принесе мені заробленого карбованця. Отоді й залишу йому моє добро.

— Добре, — каже та. — Я скажу синові.

А тоді пішла до свого одинака та й на такий розум наставляє:

— На тобі, синку, карбованця та біжи десь до вечора погуляй. А як звечоріє, принеси карбованця батькові, скажи — заробив.

Син так і вчинив. Вештався десь цілий день, а ввечері й несе батькові карбованця.

— Ось, — каже, — заробив.

Понюхав батько того карбованця, покрутив у руках й укинув у вогонь.

— Це не ти його заробив!

Засміявся син та й пішов до матері, а та ще дужче занепокоїлася. Другого дня знову тицьнула синові карбованця та й повчає:

— Біжи побігай, а ввечері скажеш батькові: «Ось, бачите, як упрів, поки карбованця заробив».

Парубок так і вчинив. Прибігає до батька весь мокрий та й хвалиться:

— Бачите, тату, як упрів, аж лоб мокрий. Ледве заробив карбованця!

Понюхав батько карбованця знову, покрутив, повертів та кинув у вогонь:

— Брешеш, сину, не заробив ти його!

А тому й байдуже, засміявся та й побіг до матері. Збагнула та, що недобра її рада, та й каже:

— Бачиш, сину, що не обдуримо ми твого батька. Іди куди-небудь та попрацюй один тиждень Як уже там буде, а все-таки наскладаєш карбованця.

Послухався син матері, пішов. Цілий тиждень не розгинався, наледве наскладав карбованця. Приніс батькові, а той понюхав гроші, глипнув на них і з того боку, і з цього та й знову кинув у піч:

— Ні, сину, це не ти заробив!

Скочив парубок до печі й почав вигрібати ті копійки із жару, а далі й каже:

— Що ти, батьку, наробив? Я просвітлої години не мав, поки цього карбованця заробив, а ти взяв та й у піч укинув!

— Оце ж тепер, — каже батько, — я повірю, що ти сам заробив. Ото ж бачиш, як його заробляти. Працюватимеш, то й матимеш, а ні — з голоду помреш.

Навчив батько сина та й почав лаштувати воза туди, звідкіля не вертаються.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

63 (6568). Зароблений карбованець. СУС —. Записала Шараван Н. П. 2009 року. Марчук Надія Іванівна (1939). Вінницька область, Липовецький район, Біла

Зароблений карбованець
Українська народна казка Полтавщини

Жили собі чоловік та жінка і був у них єдиний син. Мати його жаліла і не змушувала працювати.

Коли син виріс, батько надумав привчити його до роботи і каже йому:

— Ти, сину, вже дорослий, щоб заробляти гроші. Тож іди працюй. А ввечері віддаси заробіток.

Син мерщій подався до матері й про все їй розповів. Мати пожаліла хлопця і дала йому карбованця, ввечері він віддав його батькові. Той,кинувши карбованця у вогонь, сказав:

— Ці гроші ти не заробив.

На другий день батько знову послав його працювати. І все повторилось. На третій день мати сину не дала грошей, говорячи:

— Йди сину працюй, бо батько все одно дізнається правду.

Хлопець цілий день працював, складав копійку до копійки. Відтак, заробивши карбованця, віддав його батькові. Той кинув гроші у вогонь. Син кинувся діставати їх з полум’я, промовляючи:

— Та їх так важко було заробляти.

Батько на це відказав:

— Тепер я бачу, що ці гроші справді зароблені.

Таким чином син привчився до праці, став добрим господарем і замінив старого батька.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

202 (4873). Зароблений карбованець. СУС —. Записано 2008 року. Новохацька Ганна (1944). Полтавська область, Оржицький район, Денисівка