Зачарований хлопець
Українська народна казка Буковини

Був собі чоловік і мав багато дітей. Тяжко йому жилося. Приходить до нього чарівник і каже: «Ти дай мені одного хлопця. Я візьму його до себе в школу. Приїдеш через три роки і забереш його назад». І дав чоловік йому хлопця. І чарівник вчить його, муштрує на всі боки і навчає різних штук.

Кінчилися три роки, іде батько за сином. А чарівник показує йому три голуби. «Вибирай, котрий з них твій син». Голуби всі однакові, котрого вибрати? Не знає чоловік, що робити.

Приходить він додому та й розказує жінці про тих голубів. А жінка йому:

— То ти дав йому хлопця, а він хоче голуба віддати? Іди й кажи, най віддає хлопця!

Іде він до чарівника другий раз, а той знову показує йому три голуби. «Подивися, котрий твій син?» І батько знову пішов додому без сина. Жінка сварить ще дужче.

Збирається він іти третій раз, і сниться йому вночі сон. Ніби каже син: «Тату, як ти прийдеш за мною і покажуть тобі три голуби, то я буду з лівого боку. І я трошки тріпну крилом. Як я тріпну крилом, ти мене зразу лови і не віддавай».

Прийшов батько до чарівника, а той знову показує три голуби. Чоловік свариться:

— Ти віддай мені сина!

— А ти пізнай, — каже йому чарівник.

Дивився, дивився чоловік на ті голуби, а один — раз! — і тріпнув крилом. Чоловік одразу вхопив його.

— Це мій син!

— Ні, це не твій син, — каже чарівник.

— Я собі пізнав і забираю, — сказав батько і не віддав чарівникові голуба. Приніс він його додому, і голуб перекинувся хлопцем.

Минуло кілька днів. І не стало в них ніякої їжі. Треба десь дістати грошей на прохарчування. І каже син батькові:

— Тату, я перекинуся конем, а ви ведіть мене на ярмарок і продавайте. Кажіть на ярмарку так: «Яку мій кінь виб’є копитом яму, стільки треба насипати за нього золота». Але продавайте мене тільки без вуздечки.

Повів старий коня на ярмарок. Ходять купці, але хто ж стільки золота має? Коли йде той самий чарівник. Через плече в нього шабатура.

— Продається кінь?

— Продається.

— Що за нього?

— Яку мій кінь виб’є копитом яму, засип золотом.

— Добре.

Кінь як почав бити, вибив яму по грудницю. Розщіпає чарівник шабатуру, засипає яму золотом і бере коня. Але вуздечки батько не дав. Одяг чарівник на коня свою вуздечку.

Іде чарівник додому, а кінь і по землі біжить, і попід облаки летить. Летів він так, летів, а тоді як втисне чарівником об землю! Аж порожня шабатура відлетіла. І пішов кінь додому. А чарівник встав і собі пішов.

Перекинувся кінь хлопцем, і живуть вони з батьком, розживаються. Але сім’я велика, і гроші минаються. Син і каже:

— Ну, тату, треба знов іти на ярмарок. Тільки дивіться, щоб не продали мене з вуздечкою.

Повів старий коня на ярмарок. І ніхто не міг його купити. Аж тут знов іде чарівник з шабатурою через плече. І знов продав йому батько коня. Довго торгувався чарівник, хотів і вуздечку взяти, але старий не дав.

Іде чарівник додому, стискає ногами коня. А кінь то по землі біжить, то під облаки злетить. Летів він так, летів, а тоді як втисне чарівником об землю, аж загриміло. Чарівник упав, шабатура відлетіла, а кінь побіг додому. Перекинувся він удома хлопцем і живуть вони, розживаються. Пройшов час, і знову гроші минулися. Каже син татові:

— Підемо знову на ярмарок. Знов буде яма золота. Лиш тільки не давайте вуздечки.

Прийшли вони на ярмарок. Коло коня купці роєм рояться. І пани, і попи — усі хочуть мати такого коня. А грошей таких не мають. Коли йде знову той чарівник. Питає за коня.

— Кінь продається, — каже батько. — Дайте за нього стільки золота, щоб була повна яма. А яму він виб’є копитом.

— Добре.

І зачав кінь бити яму. Б’є і б’є, лиш земля на всі боки летить. Забився в яму по грудницю. Насипав чарівник повну яму золота, а тоді й каже старому:

— Дайте мені й вуздечку.

— Ні, не дам.

— Я вам за неї ще дві пригорщі золота насиплю. Подумав старий: «Як за дві пригорщі золота, то можна й віддати». Та й віддав вуздечку чарівникові.

Одяг чарівник вуздечку на коня і поїхав. Кінь то по землі біжить, то під облаки злетить, але вирватися від чарівника не годен. Приїхав чарівник додому, заводить коня у гражду, прив’язує його. Та насипав йому казан вугілля і каже:

— Їж, вражий сину. Ти мучив мене, а тепер я тебе буду. Та замкнув гражду і пішов.

Ліг чарівник спати. А на ранок встав і йде до коня. Подивився, а коня немає. Лиш вуздечка і вугілля лежать. Чарівник розгубився і забув зачинити двері. Де кінь? А кінь перекинувся горобцем, заліз у шкалубину, туди, де

випав сучок, і сидить. Чарівник перекинувся шуляком і глядить по шкалубинах. І от-от мав його спіймати. А горобець раз! — і надвір. І в кущі. Шуляк за ним і почав там ловити. А він перекинувся голубом і полетів. Шуляк — за ним. Але голуб без жовчі, він летить швидше, і шуляк його не догнав.

Долітають вони до моря. Там дівчина прала сорочки. Голуб перекинувся в перстень і впав коло дівчини. А дівчина підняла перстень і на палець його. Шуляк перекинувся в панича і підступив до дівчини. «Віддай перстень. То мій». А вона не дає. Він усе «дай» і «дай», і не відходить від неї, а вона не дає. Попрала вона своє шмаття, кладе його на коромисло і йде додому, а він усе «дай». Виходить з хати її мати.

— Що там таке?

— Я, — каже, — знайшла перстень, а він причепився і хоче забрати. Каже, що це його перстень.

— То дай йому той перстень до лиха, — каже мати. Дівчина зняла перстень з пальця і кинула на землю.

А перстень перекинувся кукурудзою і розсипався по траві. Панич перекинувся в кугута і давай те зерно дзьобати. Видзьобав він усе зерно. Лиш одне зернятко лишилося, і з того зернятка зробилася миша. А з кугута зробився кіт. Кіт — за мишею, а вона — в дірку. Забилася і сидить там. Кіт походив, походив, а тоді перекинувся шуляком і полетів додому. А миша перекинулася в хлопця. Каже син батькові:

— Тату, погано ви мене продали. Мало душі не збувся. Нащо продали вуздечку?

І жили вони собі, і більше на ярмарок не йшли.