Заєць і лисиця
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одного разу на стежинці заєць побачив лисицю, яка лежала стомлена від того, що тікала від собак. Лисиця промовила:

— Допоможи, бо за мною ганяються грізні собаки!

Відвів заєць лисицю в свою оселю. Нагодував, напоїв, спати поклав. Пішов у ліс дров принести, щоб їсти наварити. А коли лисиця прокинулась, поїла все що там було, навіть мед, який приніс їжачок. Прийшов косоокий, а домівка вже не його тепер, живе там лисиця, яку привів! Лисиця-хитрунка йому сказала:

— А тепер живи так, як я жила, тікаючи від собак!

Вийшов зайчик на галявину, сів та й плаче. Назустріч іде його друг їжачок. Розповів заєць про те, що з ним трапилось. Їжачок промовив:

— Я тобі допоможу!

Постукав у двері. А лисиця:

— Хто там?

— Твій приятель їжачок.

Лисиця відчинила двері, а їжак засичав, скрутився клубочком і покотився на злодійку. Вона страшно злякалася і втекла геть.

Тепер заєць живе в своєму домі, але не довіряє лисицям.