☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Звідки пішли гори
Українська народна казка Поділля

Задумав бог створити світ, та й говорить до найстаршого ангела Сатани:

— А що, ходімо творити світ.

— Ходімо, Боже! — каже Сатана!

От вони прилетіли над море, а море таке темне, як безодня. От бог і каже до Сатани:

— Бачиш оту бездну?

— А бачу, Боже!

— Іди у ту бездну, на саме дно, та дістань мені жменю піску. Та гляди, як будеш брати, то скажи про себе: беру тебе, земле, на ім’я Господнє.

— Добре, Боже, — сказав Сатана і впірнув в безодню.

Заздрісно йому стало, приточив він ще й своє ім’я. Набрав піску, треба виносити, а вода пісок так і змиває. Той затисне в жменю, але пісок змиваєтеся. Каже бог Сатані:

— Не жартуй, Сатано, іди знов і не приточуй свого імені!

Пішов Сатана, послухав бога, сказав:

— Беру тебе, земле, на ім’я Господнє.

Набрав піску, а вода його не змиває. Взяв господь той пісок, ходить по морю і розсіває. А Сатана давай облизувати руки, щоб хоч трохи сховати для себе, а потім з нього й собі землю збудувати.

Поблагословив господь землю на всі чотири сторони, і земля почала рости. А те, що в Сатани в роті і собі росте, аж губу розпирає. Бог і каже:

— Виплюнь, Сатано!

Той почав плювати і харкати. І де він плював, там виростали гори, а де харкав, там виростали скелі.

Тому в нас і земля нерівна.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

31 (6360). Звідки пішли гори. СУС —. Записали учні ліцею № 7 2009 року. Миша Тетяна Юхимівна (1920). Вінницька область, Вінниця