Зустріч їжака з лисицею і вовком
Українська народна казка про тварин

Одного разу їжак біг лісом, шукав собі їжі. Назустріч йому мчалась лисичка. їжак, побачивши лисичку, миттю зіжмавсь, сховавсь в свої колючки і лежав нерухомо. Лисичка, побачивши їжака, спинилась і почала його обнюхувать. Не раз сикалась укусить, та щоразу натикалась пикою на остюки. А далі одійшла од його і каже: «Який ти гарний звірьок! Я хотіла полюбуваться на тебе, а ти ховаєшся в свої колючки! Скинь геть свої остюки, ти тоді іще кращий будеш». — «Я не звертаю уваги на те, що мої колючки другим не наравляться, зате я нікого не боюсь, мене остюки забороняють од ворогів». Лисичка повертілась, повертілась і побігла далі. Їжак розправивсь і теж подавсь по своїй дорозі.

Не вспів пробігти сажень з десять, як знов наткнувсь на біду. Назустріч їжакові біг вовк. Побачивши їжака, вовк спинивсь. Їжак мерщій стуливсь в клубок, настобурчив свої остюки і лежав нерухомо. Вовк сикнувсь до їжака, хотів його в рот взять, та поколов собі губи, одступивсь трохи од їжака, покрутив головою, зачхав, погладив себе лапою по морді і каже: «Я бачу: ти як дві каплі води — порося, тіко у тебе щетина дуже цупка і колюча. Од чого вона у тебе така?» Їжак почав йому розказувать: «Та я був колись поросям, мене перед Великоднем закололи і повезли до церкви вмісті з паскою святить. Хазяїн, вернувшись од церкви, їхав додому понад горою. Віз якось обернувсь, а паска вмісті зо мною покотилась з гори. Хазяїн кинувсь доганять паску. Паска спинилась в ярочку. Він її підобрав і положив на віз, а порося впало в бур’ян і там зосталось, бо тоді було дуже темно, так, що трудно було знайти. На ту пору тію дорогою бігла лисичка і почула запах жареного поросяти. Лисичка підближилась до його і уже мусила його схопить. А бог миттю дав йому колючу щетину і оживив його. Таким побитом бог заборонив свячене порося од зубів паскудної лисиці. І тепер мене, як сам бачиш, ніхто не може з’їсти, бо звірі не достойні моє м’ясо вживать, я — святий звірьок».

Вовк розгнівавсь на їжака. Якби він не був колючий, так розірвав би його на клочки, а то з досади... подавсь далі, їжак мерщій розправивсь і побіг до своєї нори.