☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Кресало
Українська народна казка Полтавщини

Йшов солдат по дорозі. Раз, два! Раз, два! За спиною ранець, шабля при боці. Йшов він додому з війни. По дорозі пострічалась йому стара відьма. Вона була така противна: нижня губа в неї звисала аж до грудей.

— Добрий вечір, солдате! А яка в тебе гарна шабля і великий ранець, ти справжній солдат! Ну, одержиш ти зараз грошей, скільки ти захочеш.

— Дякую, стара відьмо! — сказав солдат.

Вона сказала:

— Бачиш дерево ти повинен залізти нагору. Побачиш там дупло, спустись у нього на самісінький низ у дерево! Я тебе перев’яжу мотузкою круг пояса і витягну назад, коли ти мені гукнеш.

— А навіщо мені лізти туди в дерево? — спитав солдат.

— За грошима, — сказала відьма. — Знай, що коли дістанешся самісінького низу в дереві, ти опинишся у великому підземному ході. Там зовсім світло, бо горить більше сотні ламп. Ти там побачиш троє дверей, можеш їх відчинити, ключі стирчать зовні. Заходь у першу кімнату. Там посередині на підлозі, побачиш велику скриню, а на ній собаку.

Візьмеш мій фартух покладеш собаку на нього. А очі в нього завбільшки як чайні чашки! Але ти не бійся. У тій скрині гроші. Та як хочеш срібла, йди до другої. Там сидить собака, візьмеш і посади його на мій фартух. І бери гроші. Бери скільки захочеш.

— Непогано! — мовив солдат. — Але що я мушу дати тобі за це, стара відьмо? Я думаю, щось тобі потрібно.

Відьма мовила:

— Я від тебе не візьму ні копійки. Ти тільки принеси мені старе кресало, яке там забула моя бабуся.

Солдат усе зробив, як казала баба. Поліз у те дупло до самого низу, відчинив перші двері, а там, посеред кімнати, скриня, а на ній страшний собака сидить. Солдат накинув на нього бабин фартух, а тоді взяв і посадив на землю на підстелений фартух. Відчинив скриню, а там повно мідних монет. Солдат набрав, скільки міг, і пішов у другу кімнату. А там те саме, собака на скрині сидить. Солдат і того собаку посадив на фартух, розкрив скриню, а атм повно срібних монет. Солдат викинув мідні і набрав срібних. А в третій кімнаті те саме, тільки гроші були в скрині золоті.

Солдат викинув усе срібло з кишені і ранця набив золота. Та взяв кресало і крикнув:

— Тягни мене нагору, ти, стара відьмо!

Відьма витягнула його на гору і він знову опинився на шляху; його кишені чоботи, кашкет були наповнені.

— Навіщо тобі це кресало?

— Це тебе не обходить, ти ж одержав гроші.

— Якщо не скажеш, я відрубаю тобі голову.

А відьма каже:

— Я тобі не скажу.

І він відрубав їй голову. Відьма упала мертва. А солдат у фартух укинув гроші, закинув вузол на спину і пішов до міста. Це було найкраще місто. Солдат зупинився в найкращому готелі. Служник, який чистив його чоботи, здивований що у такого багатого такі кепські чоботи.

Тепер він став багатим знатним паном. Він зажив дуже весело, ходив у театр, їздив кататися. Солдат витяг кресало і ударив по кременю. Хотів прикурити, двері широко розчинились і виліз пес, якого він бачив у підземеллі. І спитав:

— Що накажеш мені, господарю?

«Що таке? — здивувався солдат. — Та це ж, виходить, чудове кресало, і я зможу одержати все, що захочу!»

— Дістань мені грошей!

А той раз і приніс мішок з грошима. Солдат зрозумів яке це чудове кресало. Ударив по кременю і знову з’явився собака.

— Привези мені принцесу, — наказав.

Собака одразу за двері, і не міг солдат отямиться коли він привів принцесу. Вона була така гарна і зразу було видно, що це справжня принцеса. Солдат не стерпів і поцілував її, адже він був славний вояк, справжній солдат.

Потім собака відніс принцесу назад, і вранці коли король і королева прокинулися від сну, вона розповіла, що бачила сон. Що вона сиділа на собаці а він її віз. А солдат її поцілував.

— Оце справді мила історія, — промовила королева.

Вранці король і королева дізнались, куди їздила принцеса, і солдата посадили у в’язницю. От він і сидів там. Ой, як там було темно й нудно! Йому сказали:

— Завтра вранці тебе повісять!

Тоді він побачив хлопця у своєму вікні і гукнув:

— Збігай туди де я жив і принеси мені кресало. А я дам тобі чотири монети. Тільки бистро.

Хлопчик був не проти. Одержав чотири монети. Він приніс кресало, а солдата вже хочуть вішати. Вдарив він по кресалу і з’явився собака.

— Ану допоможи мені визволитись з петлі! — сказав він собаці.

І собака його визволив. Десь народ закричав:

— Солдатику! Будь нашим королем!

І одруживсь він з прекрасною принцесою. Весільний бенкет тривав цілий тиждень. Собаки разом з людьми сиділи за столом.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

162 (7071). Кресало. СУС-. Записала Павленко Аліна Іванівна 2009 року. Павленко Ніна Олексіївна (1947). Полтавська область, Чорнухинський район, Луговики