☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Лев і трилев
Українська народна казка Буковини

Іде циган лісом і здибає лева. Питає лев цигана:

— Що ти за їден? А циган каже:

— А що ти за їден?

— Я — лев.

— А я — трилев. Давай будем обидва товаришувати.

— Давай.

Йдуть вони обидва. Лев каже до цигана:

— Іди возьми в пастухів теля. Спечем і будем їсти.

Приходи циган до тих телят, бере їдно, бере друге, зв’язує багато телят хвостами докупи. Лев уже хоче їсти, а того все нема. Іде лев за ним, приходи і питає:

— Що ти тут робиш?

— Що роблю? Зв’яжу всі телята, возьму всі разом на плечі та й понесу.

— Нащо тобі стілко телят?

Узяв лев їдно теля на плечі та й поніс. А циган пішов за ним. Каже лев:

— Вимикни дуба і притягни на дрова.

А циган пішов, виліз на дуба і зв’язує докупи краки. Лев ждав, ждав — нема дров. Пішов він туди, а циган сидить на дубі, зв’язує краки.

— Що ти там робиш? — питає лев.

— Зв’яжу всі дуби та й разом понесу. Каже йому лев:

— Нащо тобі так багато дубів? Вистачить одного. Вирвав лев одного дуба, закинув на плечі та й поніс.

— Ну, нехай буде по-твойому, — сказав циган і пішов за левом. Облупили вони те теля, положили на вогонь і печуть. Лев десь відходить та й каже циганови:

— Як буде підгорати, обернеш на другий бік.

Циган і так не годен обернути то теля, а то ще гаряче. Приходи лев — м’ясо підгоріло. Питає цигана:

— Чо’ ти не обернув? А циган йому й каже:

— Ти любиш таке м’ясо, а я люблю піджарене.

Лев собі думає: «Як би його силу взнати, цего трилева?» Та й каже:

— Ідем у ліс їсти черешні.

Узяв лев пригнув черешню та й каже до трилева:

— Тримай.

Той узявся тримати, а черешня як випросталася, то перекинула цигана через кілька дерев. Циган упав під дубом, а там заєць сидів. Піймав він того зайця, вернувся до лева та й каже:

— Бачиш? Ти годен так? Через кілька дерев перескочити, щоб піймати зайця?

І подумав лев: «Сильний він». Та й каже циганови:

— Піди принеси шкірою води.

А циган і саму шкіру не годен нести. Прийшов він та й копає навколо керниці. Лев чекав, чекав — нема цигана з водою. Приходи до керниці, а циган копає.

— Що ти тут робиш?

— Обкопую керницю, щоб забрати разом усю.

— Та нащо це робити? — каже лев. Набрав шкіру води та й поніс. А циган каже:

— Ну, нехай буде по-твойому. Та й іде за левом.

Каже лев до цигана:

— Ану, хто далі скочить через яр.

— Добре, давай, — каже циган.

Пішли вони розбігатися. Лев як розбігся та як скочив. А циган ухопився за левового хвоста. Лев і не чув, що цигана на хвості переніс. Перескочив лев, а циган перелетів йому через голову. Дивиться лев — циган далі скочив.

— Бачиш, я далі скочив, як ти, — циган на те.

Лев боїться трилева. Каже сам до себе: «Сильніший трилев за мене». Але хоче ще раз перевірити його силу. Та й каже:

— Ану, давай спробуєм, хто сильніше свисне.

— Побачим, хто. Свищи ти вперед.

Лев як свиснув раз, аж листя пов’яло, другий раз — аж пообсипалося, свиснув третій раз — аж ліс поколихався. Циган і каже:

— То це ти так-о свистиш? Як я свисну, ти не витримаєш. Ти лучче клади на голову мішок — будеш мати захист, а то барабани в вухах полопають.

Кладе лев голову в мішок, циган зав’язує його левови на шиї. Та як вимикнув циган деревце, як втяв лева по голові, — той ледве витримав. І кричить:

— Ой, не свищи більше!

А циган іще раз ударив та й каже:

— Якби я був ще третій раз свиснув, ти би вмер. Боїться лев. Приходи він до своїх товаришів та й каже:

— Я найшов трилева. Він нас усіх виб’є, такий сильний. Ті леви й кажуть:

— Ти спитай його, де він буде спати. Ми підемо вночі і його залізною булавою вб’єм.

А циган підслухався. Лев прийшов до него та й каже:

— Слухай, трилеве, де ти будеш цю ніч спати — у хаті чи надворі?

— Я надворі буду, на приспі — люблю прохолоду.

Лягає циган на приспі, а ті пішли до хати. Циган узяв такого по формі пенька, як чоловік, поклав на приспі та й накрив. А сам виліз на дуба, дивиться, що має бути. Як вибіг один з булавою та як ударив по тому поліні три рази! І втік назад, а з того пенька лиш тріски зробилися. Циган злази з дуба, позамітав ті тріски і викинув, а сам ляг на то місце і спить.

Леви встають рано та й ідуть дивитися, що вони йому зробили. Підійшов лев, розкриває цигана та й питає:

— Ти спиш?

— Сплю.

— Як тобі спалося?

— Цеї ночі добре спалося, але так три рази блоха вкусила, що я аж кинувся.

А лев думає: «Так я його три рази втяв, а він каже: «Блоха вкусила». Бояться леви трилева. Каже лев:

— Що хоч’ за те, що заберешся від нас?

— Півмішка золота, — циган їм.

Леви дають йому півмішка золота, але циган каже:

— Тільки з таким договором, що ти сам занесеш мені те золото додому. Як принесеш, то кидай мішок і швидко тікай, бо мої діти ще сильніші за мене. Вони можуть тебе розірвати.

Лев несе золото, а той іде за ним. Доходять циган з левом до циганського табору, а з шатра вискочили циганові діти та як закричать:

— Тато йде і лева веде!

Як побачив їх лев, кинув мішок з золотом і втік, аж закуріло за ним. Лев тікає, а лисиця біжить йому назустріч.

— Чого ти, леве, так біжиш?

— Ой, — каже, — біда позаду.

— Ану підойми мене, най я побачу, що там позаду за біда. Лев узяв лисицю в лаби та як підняв угору! Та каже:

— Онде-о вона, та біда.

Та зі страху так стиснув лисицю, що й задушив. Поклав її на землю і каже:

— Ти лиш подивилася та й умерла, а якби я там ще побув, давно пропав би.

Тут і казці конець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області 2 серпня 1984 року Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)