Лисиця і дрізд
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У лісі на галявині росла береза. На ній дрізд звив собі гніздо. У нього була велика сім’я. Якось лісом ішла лисиця і побачила гніздо. Хотіла дістати, але воно було дуже високо. Вона почала розхитувати березу, щоб звалити гніздо. Дрізд дуже злякався за свою сім’ю і звернувся до лисиці:

— Лисонько, може, ти хочеш пирогів з медом?

— Хочу, — відповіла лисиця,

— Ходімо, я тобі покажу, де вони є.

Аж тут іде бабуся з кошиком, а в ньому — пироги. Дрізд полетів вперед і впав коло баби. Баба зняла хустку і давай його ловити. Тим часом лисиця поїла пироги з медом і втекла.

Другого дня Лисиця знову прийшла до дрозда і почала вимагати вже квасу.

— Добре, буде тобі квас! — сказав дрізд.

Аж тут кіньми їде дід, а на возі стоїть діжка з квасом. Дрізд підлетів до діда і почав виспівувати. Дід так заслухався, що не помітив, як лисиця підійшла до воза і напилася квасу.

Лисиці сподобалася така дурничка. Вона знову прийшла до дрозда з проханням, щоб той розсмішив її. Дрізд почав співати смішних пісень, але лисиці не смішно.

Тоді він пообіцяв їй сюрприз, але для цього треба зав’язати очі. Лисиця погодилася. Із зав’язаними очима привів лисицю в село і так заспівав, що з усіх кутків позбігалися собаки і роздерли її.