☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Лінивий кіт
Українська народна казка Полтавщини

Жила у батьків донька на виданні. Скільки сваталося до неї парубків, та пішли ні з чим, як тільки визнали, яка вона ледача. Одного разу приїхав парубок з сусіднього села та й одружився з нею. Батьки й кажуть хлопцеві:

— Ой вона в нас така лінива, ні посуду не помиє, ні піч не натопе.

— Нічого, я навчу її все робити — каже хлопець батькам.

От збирається вранці чоловік та й каже до кота, який лежав під лавкою:

— Дивись, коте, щоб хату натопив, їсти наварив, позамітав.

Ввечері прийшов додому, а жінка голодна, змерзла й каже чоловікові:

— Нічого кіт не робив, пролежав цілий день.

— Ану бери в руки та держи, — каже чоловік.

Жінка держе, а він лозиною б’є, та не по котові, а жінці по руках. І так щодня. А тим часом приїхала мати провідать дочку, а в неї руки побиті. Та й розказує дочка про кота, а мати каже:

— Та то ж він не кота вчив, а тебе.

— Тепер я зрозуміла, — говорить жінка.

— Давай, доню, готувати обід.

Прийшов чоловік з роботи, а в хаті прибрано, натоплено, смачний обід на столі. Так чоловік привчив жінку до роботи. Жила та сім’я довго і щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

192 (7101). Лінивий кіт. СУС 1370. Записала Німець Людмила 2009 року. Мушта Марія Яківна (1920). Полтавська область, Чорнухинський район, Постав-Мука