Матір божа і син
Українська народна казка Поділля

Прийшов час божій матері народжувати сина. Вона хоче втекти від своїх ворогів і, йдучи полем, зустріла селянина, що сіяв пшеницю. Вона попросила його не казати нікому, що він її бачив з дитиною на руках. Погналася вороги за матір’ю, стріли селянина і питають його, чи не бачив він жінку з дитиною на руках.

Селянин показав їм дорогу. Мати тим часом скупала сина в морі, пелюшки випрала в Йордані, поклала його в колиску, повішавши її на яворі.

Вороги наздогнали матір, стали її розпитувати, де вона поділа сина. Вона сказала, що пустила його в синє море. Вороги випили все море, а сина не знайшли. Потім вона сказала, що сховала його в темні ліси, в пшеницю, в білий камінь. Вороги ліси рубали, косили траву, розбивали білий камінь і не знайшла сина. Потім вони все таки знайшли його на яворі в колисці. Одні хотіли перевернути колиску, другі — заколисати, а треті хотіли забрати з собою.

Мати не віддала їм сина. Прилетіли орли, забрали сина на небо. Небеса розтворилися, і син зостався там.