☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Медвідь обганяє мухи з цигана
Українська народна казка про тварин

Один циган піймав молоденького медведика, приручив його до себе і вимуштрував його робить всякі примхи. Медвідь виріс, звикся з чоловіком і слухавсь його. Циган ходив з ним по селах і дурив там баб. Медвідь викомарював разні комедії; показував, як п’яні валяються, як баби ідуть на роботу, як з роботи, і інше... Циган дурив баб не раз і ліками. Завіряв, що кого медвідь помаца лапами, той одужа. Баби, розуміється, вірили і давали себе в лапи кудлатого лікаря. Баба ляже на долівку, а медвідь як почне топтать її лапами... Дурні баби награжали цигана полотном, салом, яйцями і всякою всячиною.

Одного разу циган ішов з медведем з одного села в друге. Дорога була дальня. Циган наморивсь, одійшов трохи од дороги, ліг опочить, а медведеві сказав: «Ти ж гляди, Михайло, нікого до мене не підпускай, всіх гони од мене подальше, а хто не послуха, того бий». — «Добре, хазяїн, нікого не підпущу, спи собі...»

Циган заснув, а медвідь сів над ним і очей з його не зводив. Не вспів циган гаразд заснуть, як уже причепилась до його муха Спочатку муха сіла циганові на ніс. Медвідь кивнув лапою. Муха з носа злетіла і сіла на щоку. Медвідь знов махнув лапою. Муха піднялась, повертілась, повертілась над циганом і сіла йому на лоб. Медвідь розсердився і каже: «Погоди, бісова личина, я тебе научу, як дратувать мене!» Розмахнувсь з усієї сили, як торохнув цигана каменюкою по лобі, — циган і не колихнувсь. Медвідь зажурився, жалко йому стало свого хазяїна. А муха почала з його глузувать: «Ех ти, кудлатий дурень! Ти думав мене вбить, а свого хазяїна попав! От так услужив, нічого казать. Застав дурня богу молиться, а він і лоб проб’є, або, як кажуть: «Услужливий дурень страшніший ворога».

Медвідь обганяє мухи з цигана. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. Тарасевський у м. Шебекіно Бєлгородського пов. Курської губ. від П. Фесенка. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 147—148. Паралелі: Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 297; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 214.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.