Оленка та Іванко
Українська народна казка Полтавщини

Жили батько й мати. І було у них двоє діток: Оленка та Іванко. Одного разу батько запрягли пару коней, погрузили на воза сушку, яйця, молоко, сметану, сир і поїхали з матір’ю на базар. А Оленці та Іванкові сказали, щоб вони нарвали вишень.

От Оленка рве і рве, а Іванко все бігає та бавиться. Іванко Оленку не послухав, і вона його вбила. І під вишнею скрила. Сама вернулася до хати, зварила обід, а також вареників з вишнями, як любили батько.

Аж чує — загуркотів віз, до двору заїхали батько з матір’ю. І гукають:

— Оленко, Іванку, ідіть, забирайте гостинці з воза.

Оленка рада, підбігла, дивиться на свої гостинці, а батько й каже:

— Оленко, а де це Іванко?

Вона йому відповіла, що Іванко побіг гуляти на вулицю. Батько тоді кажуть:

— Іди накривай на стіл та будемо обідати.

Батько тільки ложку підносить до рота, а воно співає:

Помалу-малу, папінька, грай,

Не врази мого серденька вкрай,

Мене Оленка вбила,

Під вишнею скрила

За ті ягідки, що я мало нарвав.

Батько каже:

— Що це таке, Оленко?

А вона йому відповідає:

— Та це вам, татку, почулося.

Мати тільки ложку підносить до рота, а воно співає:

Помалу-малу, мамінька, грай,

Не врази мого серденька вкрай,

Мене Оленка вбила,

Під вишнею скрила

За ті ягідки, що я мало нарвав.

Мати каже:

— Що це таке, Оленко?

А вона йому відповідає:

— Та це вам, мамо, почулося.

Батько тоді встав, сльозу витер і питає:

— Оленко, це правда?

А вона відповідає:

— Так.

Батько тоді пішов у сарай, вивів жеребця, що ніколи не запрягався, прив’язав Оленку вожжами йому до задніх ніг, коня хлиснув батогом, кінь побіг, а з Оленки не позбирали і кісточок.